Мильник

Ми́льник, -ка, м. Банщикъ? Коноводи, воловоди, люлешники, шабашники, шильники, мильники, селяне, городяне, міщане, крамарі, шинкарі... А сходьтесь, сходьтесь, сходьтесь!.. я щось скажу. (Формула ярмарочнаго зазыванія). КС. 1882. III. 600. Ср. стар. Милня, баня (см. Житецкій, Словарь книжной малорусской рѣчи по рукописи XVII в. Прилож. къ «Кіев. Старинѣ» 1888 г.), а также подобную-же формулу стар. казацкаго зазыванія: Ой ви, грубники, ви, лазники, ви, броварники! Годі вам по винницях горілок курити, по лазнях лазень топити и т. д. (Уман., Слов., т. І. 14).

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БА́НЩИК, а, чол. Працівник бані, який обслуговує відвідувачів. Коропов пройшов у чоловічу роздягалку й попросив банщика піддати пари (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 179).

Ілюстрації

Див. також

• [1]