Микати
Микати, -каю, -єш, гл. 1) Дергать, рвать, таскать; вырывать, выдергивать съ корнемъ. Здається... микав би за коси. Люде бачили, що вони микали пшеницю, та й досвідчили. Каменец. у. Такий уродив маленький ячмінь, що косою не зачепиш, доводиться микати Анан. у. 2) Мыкать, чесать пеньку или ленъ для пряжи. Микати мичку. Вас. 200. 3) Микати губами. Шевелить губами.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
МИ́КАТИ, аю, аєш і мичу, мичеш, недок., перех.
1. Чесати льон або коноплі для прядива. Рано-вранці я вставала, Мичку микала та пряла (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 236); Катерина взяла витіпану ручайку волокна і почала микати (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 72).
2. діал. Виривати що-небудь звідкись; виривати з корінням (рослини). Зачав [старець] микати солому із загати (Іван Франко, VIII, 1952, 205); Панотець похилився над тою грядкою та й микав із завзятком моркву.., ніби полов (Лесь Мартович, Тв., 1954, 383);
// Скубти. І на вінику по хаті брикають [діти], і дєдю [батька] за чупер мичуть, і з мами хустку здіймають (Марко Черемшина, Тв., 1960, 298); Махав [Матвій] руками, простягав їх до натовпу, що здивовано оглядався на нього, микав волосся на голові (Мирослав Ірчан, II, 1958, 265).
♦ Горе микати, нар.-поет. — бідувати, поневірятися. Батько його з матір'ю рано померли, і залишився він сиротою микати своє горе на білому світі (Українські народні казки, легенди.., 1957, 281).
Іншими мовами
Англійською
1)hackle 2)ripple
Російською
1) чеса́ть; диал. мы́кать 2) диал. дёргать; рвать
Джерела та література
https://translate.academic.ru/%D0%BC%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8/uk/ru/
https://translate.academic.ru/%D0%BC%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8/en/uk/
