Мертвець

1) померла людина; покійник; за давніми ві­руваннями, мерці мали три дні на рік, коли відбувалися їхні сходини

2) зало́жні мерці́ — померлі неприродною смертю — вішальники, самогубці, замерзлі в дорозі, загиблі в бою та ін.

Фразеологічний словник української мови

ходя́чий (живи́й) мрець (мертве́ць)

1. Дуже худа, виснажена, немічна і т. ін. людина. У мене перед очима стоять привиди — київські звільнені з неволі громадяни, живі мерці (О. Довженко).

2. Людина, що втратила інтерес до життя, байдужа до всього. Не було вже, мабуть, нічого на світі, що могло би вразити бідного Хаїма. Це був ходячий мертвець (Г. Хоткевич).

Ілюстрації

Медіа