Мерлий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Ме́рлий, -а, -е. Мертвый. Не поможе воронові мило, а мерлому кадило. Ном. № 5668. Оглянув мерлу. МВ. (О. 1862. І. 91).
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980);
МЕ́РЛИЙ, а, е, перев. у знач. ім., розм., рідко. Мертвий (у 1 знач.); померлий. Покинь живе, та шукай мерлого!
(Номис, 1864, № 5847); Прочуємо, що десь мерлу знайдено — їде батько на неї подивитися (Марко Вовчок, I, 1955, 232).
Ілюстрації
|
|
|
|
