Машталір

Машталір, -ра, м. Конюхъ; кучеръ.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МАШТАЛІ́Р, а, чол., заст. Візник. Мій машталір, в'їхавши на двір, поминув мазанку і зупинив коней біля рубленої хати (Олекса Стороженко, I, 1957, 225); Дрібно цокотять по брукові колеса відкритого ландо, туго натягує віжки машталір (Микола Олійник, Леся, 1960, 94). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 659.

Всесвітній словник української мови

Машталір - іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок	однина	множина
називний	машталі́р	машталі́ри
родовий	машталі́ра	машталі́рів
давальний	машталі́рові, машталі́ру	машталі́рам
знахідний	машталі́ра	машталі́рів
орудний	машталі́ром	машталі́рами
місцевий	на/у машталі́рові, машталі́рі	на/у машталі́рах
кличний	машталі́ре	машталі́ри

Словник синонімів

ВІЗНИ́К (людина, яка править кіньми звичайно у найманій підводі, найманому екіпажі), КУ́ЧЕР, ПОГО́НИЧ, ЛОМОВИ́К (той, хто перевозить важкі вантажі); БИНДЮ́ЖНИК[БЕНДЮ́ЖНИК]розм. (той, хто перевозить вантажі на биндюгах); ХУ́РЩИКрозм., ВІЗНИ́ЦЯзаст., ВІЗНИ́ЧИЙзаст., ФУ́РМАНзаст., ХУ́РМАНзаст., ЗБІРЖА́Кзаст., ЗБІ́РЖАзаст., ЗБІРЖА́НИКзаст., МАШТАЛІ́Рзаст., БАЛАГУ́ЛАзаст., ФІ́РМАНдіал., ВІЗНИ́КАдіал.; ДРОГА́ЛЬдіал. (той, хто перевозить вантажі на дрогах). - Чи повезете мене до села оце зараз? - спитав я візника. - А чом же?.. До вечора вже й на місці будете, - говорив погонич (І. Нечуй-Левицький); Кучери позлазили з козел, дехто підійшов до знайомих (Панас Мирний); Биндюжник з дровами прямує до центру міста (П. Панч); - Тпрр! - спинив несподівано візниця коней (Л. Яновська); Фурман гукнув на коней, тарантас виїхав з брами (Л. Дмитерко); Хурман порався з фаетоном (М. Коцюбинський); Наум зараз шатнувсь, найняв збіржаника (Г. Квітка-Основ’яненко); Туго натягує віжки машталір (М. Олійник); Заплатив балагулі й привіз доктора з міста (П. Козланюк); Правив візника плечастий, усатий (Марко Вовчок).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

МАШТАЛІ́Р, а, ч., заст. Візник. Мій машталір, в’яхавши на двір, поминув мазанку і зупинив коней біля рубленої хати (Стор., І, 1957, 225); Дрібно цокотять по брукові колеса відкритого ландо, туго натягує віжки машталір (М. Ол., Леся, 1960, 94). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 659.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Машталір

   -а, ч., заст.
   Конюх, кучер.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації