Машкара
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Машкара, -ри́, ж. 1) Маска. Канев. и Каменец. уу. Мил. 61. А в нас є машкара. Левиц. Хто ж його обікрав? Бог його знає. Якісь, каже, замурдовані люде. Понадівали машкари, пов’язали гаразденько всіх, та й забрали що знайшли. Мир. ХРВ. 214. 2) Харя, рожа, уродина. Бо ти того любиш, що красний із тварі; почкай, може достанеш страшную машкару. Чуб. V. 253.
