Марчити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Марчити, -чу, -чиш, гл. = Марнувати, марнотратити. Він не марчив свого добра, а так з добрими людьми прогуляв та пороздарював убожі. Канев. у. Марче моє добро. Канев. у. Хиба він призведе до добра? Одно худобу марчить та й годі. Лубен. у.
