Марний
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Марний, -а, -е. 1) Пустой; тщетный, напрасный. У мене син марного слова не скаже. НВолын. у. Розгнівався мій миленький та за марне діло. Чуб. Та я прокляв його оселю марну. К. Іов. 11. 2) Худой, болѣзненный на видъ. Сестро ж моя, сестро, сестро дорогая! Ой чого ж ти, сестро, на личку марная? Грин. III. 401.
