Манта

Манта, -ти, ж. Родъ суконнаго плаща, свити, сшитой мѣшкомъ. Чуб. VII. 420. Шух. I. 138. Ой сижу я, сижу, на палаш приперся, манта мі широка, полами утерся. Федьк. I. 42.

Словник української мови в 11 т.

МА́НТА, и, ж., діал. Плащ. Ой сиджу я, сиджу, на палаш приперся, манта ми [у мене] широка, полами утерся (Федьк., І, 1960, 81); Саму Галину Андріївну я бачив усього двічі і бачив обидва рази на вулиці — під наміткою, в манті (Л. Янов., І, 1959, 437).

Плащ — верхній одяг з рукавами з непромокального матеріалу.

Існує кілька різновидів плащів, так, наприклад, — плащ з проґумованої тканини називається макінтош.

Історично, плащ — це широкий розстібний одяг без рукавів. В такому значенні слово використовується і тепер. Одним з варіантів одягу є армійські плащ-накидки, які у похідному положенні, за нормальної погоди, змотуються по діагоналі торсу або у (чи поверх у складеному вигляді) речовий мішок.

В Візантії на плащі робилась спеціальна нашивка — табліон, яка відображала знатне походження особи, що його носила.

Ілюстрації