Магнітний

Магнітний, -а, -е. Магнитный. Магнитне кресало, що положиш на столі голку або цвяшка та доторкнешся тим кресалом, то так зараз і пристане. Дещо, 19.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МАГНІ́ТНИЙ, а, е.

1. Прикм. до магніт. Відомо, що залізо і його сплави при низьких температурах виявляють сильні магнітні властивості (Наука і життя, 9, 1956, 7); Коли наповнити киснем мильний пузир і помістити його між полюсами сильного електромагніту, пузир під впливом невидимих магнітних сил помітно витягнеться від одного полюса до другого (Яків Перельман, Цікава фізика.., 1950, 192); Магнітний потік; Магнітна індукція; * Образно. Чи їй справді щось Силу магнітну дало. Чи вродилась вона чародійкою: Цілий вечір 3 другою танцюю на зло, А душа умліва за Марійкою (Степан Олійник, Вибр., 1959, 198). ▲ Магнітне поле — простір навколо магніту або електричного струму, у якому виявляються дії сил на тіла, що можуть намагнічуватися. Скрізь, де є електричний струм, тобто рухомі електричні заряди, існує і магнітне поле (Курс фізики, III, 1956, 145).

2. Який має властивості магніту; намагнічений. Магнітні сталі застосовуються для виготовлення постійних магнітів (Токарна справа, 1957, 58). ▲ Магнітна стрілка — тонкий ромбоподібний магніт, що вільно обертається навколо вертикальної осі й завжди звернений одним кінцем на північ; Магнітний залізняк — те саме, що магнетит.

3. Який діє на ґрунті застосування магнетизму (у 1 знач.). — Треба тільки передати по ваших лініях, щоб дорогою не клеїли [підпільники] до твого поїзда магнітних мін та інших сюрпризів... (Юрій Яновський, I, 1954, 236); Магнітний підсилювач; // Здійснюваний на ґрунті застосування магніту. Магнітний звукозапис.

4. Пов'язаний з явищами земного магнетизму. ▲ Магнітна аномалія див. аномалія; Магнітна буря — короткочасна різка зміна магнітного поля Землі, пов'язана з утворенням і розвитком сонячних плям. Встановлено, що багато явищ на Землі — полярні сяйва, магнітні бурі й умови чутності радіостанцій пов'язані з сонячною діяльністю (Бесіди про всесвіт, 1953, 93); Магнітний полюс — точка на земній кулі, де магнітна стрілка набуває вертикального положення. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 591.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Магні́тний, -а, -е. Магнитный. Магнитне кресало, що положиш на столі голку або цвяшка та доторкнешся тим кресалом, то так зараз і пристане. Дещо, 19.

Всесвітній словник української мови

Магнітний - прикметник

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Магнітний -а, -е. 1) Прикм. до магніт. Магнітний потік. Магнітна індукція. Магнітне поле. 2) Який має властивості магніту; намагнічений. •• Магні́тна прони́кність — фізична величина, що характеризує вплив однорідного середовища на магнітне поле. Магні́тна ста́ла — фізична константа, що входить у рівняння електромагнетизму залежно від вибору системи одиниць. Магні́тна стрі́лка — тонкий ромбоподібний магніт, що вільно обертається навколо вертикальної осі та завжди звернений одним кінцем на північ. Магні́тне по́ле — форма прояву електромагнітного поля, що створюється рухомими електричними зарядами, постійними магнітами, змінним електричним полем. Магні́тний залізня́к — те саме, що магнети́т. Магні́тний моме́нт — векторна фізична величина, що характеризує магнітну орієнтацію частинки або контура зі струмом. 3) Який діє на ґрунті застосування магнетизму (у 1 знач.). || Здійснюваний на ґрунті застосування магніту. Магнітний звукозапис. 4) Пов'язаний з явищами земного магнетизму. Магнітна аномалія. •• Магні́тна бу́ря — короткочасна різка зміна магнітного поля Землі, пов'язана з утворенням і розвитком сонячних плям. Магні́тний по́люс — точка на земній кулі, де магнітна стрілка набуває вертикального положення. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації