Лізти

Лізти, -зу, -зеш, гл. 1) Лѣзть, ползти. Гадюка лізе; муха лізе. Щось лізе вверх по стовбуру. Шевч. 30. Рачки лізти. Ползать на четверенькахъ. Було таке, що рачки ліз. Котл. Ен. III. 20. Та вже бим рачки ліз, а свого доконав. Ном. № 3338. 2) Влѣзать; вползать во что-либо. Показує дорогу, а сам в болото лізе. Ном. 182. Лізь у воду! Чуб. І. 142. 3) Лѣзть, стараться проникнуть, надоѣдать. Живий до Бога лізе. Ном. № 2110. І чого б я ліз туди, куди тобі не треба! Ном. № 2790. Лізе сліпицею. Ном. № 2759. — в вічі. Навязываться, надоѣдать, приставать. Як слюта у очі лізе. Ном. № 2757. Отой мене пече, ріже, що не люблю, в вічі лізе. Лис. 4) Вылѣзать (о глазахъ, волосахъ). Аж очі йому рогом лізуть. Коси лізуть. О. 1862. IX. 115. 5) Вмѣщаться. Рад би очима їсти, та в пельку не лізе. Ном. № 12035.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ЛІЗТИ, лізу, лізеш, недок.

1. Пересуватися по поверхні всім тілом (про плазунів); плазувати. [Марина:] Дивися, чорная змія По снігу лізе... (Тарас Шевченко, II, 1953, 100); // Пересуватися по якій-небудь поверхні, майже притискуючись до неї (про дрібні живі істоти, які мають багато ніг). Упав на стовбур білий відблиск сонця, І комашинка лізе по йому (Максим Рильський, I, 1960, 155); // на чому і без додатка. Пересуватися, припадаючи тулубом до якоїсь поверхні, торкаючись неї руками і ногами (про людину). * У порівняннях. Зігнулося так, мов на ногах і на руках лізе. А борода аж по землі волочиться (Панас Мирний, I, 1954, 191); // Пересуватися на колінах. Різних націй вірні католики На колінах лізли до престолу (Леся Українка, I, 1951, 100). ♦ Лізти назад — відмовлятися від чого-небудь. — Тепер якось ніяково назад лізти.. Але що мені зробити, як викрутитися?.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 168); Лізти раком (рачки) — пересуватися на чотирьох кінцівках (про людей); рачкувати. Не всім туди раком лізти, де зузуля кує (Номис, 1864, № 5169); — Ви, бабня, мені вважайте.. Щоб усього було вдосталь, Батюшка щоб рачки лізли з хати (Яків Качура, II, 1958, 8).

2. перен., розм. Іти поволі, долаючи неміч, утому. Уже й вечір, а його нема! Насилу вже, гульк! — лізе додому у пізній вечір ні живий, ні мертвий і слова не промовить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 105); Маленький похорон звертає в другу вулицю.. Хлопчики померзли, і баби ледво лізуть (Василь Стефаник, I, 1949, 146); Налають вікна по цехах, гримить, жаліється залізо, «кукушка» там по рейках лізе і тонким голосом кричить (Володимир Сосюра, I, 1957, 432); // Пересуватися дуже повільно; сунутися. Важкі сірі хмари лізли низько над землею (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 69); // Минати надзвичайно повільно. Кожна година здається мені вічністю. Час так лізе поволі — як ніколи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 153).

3. по чому, з чого і без додатка. Хапаючись руками або чіпляючись ногами, лапами, підійматися по чому-небудь угору або спускатися вниз. Схаменулись нехрещені, Дивляться — мелькає, Щось лізе вверх по стовбуру До самого краю (Тарас Шевченко, I, 1963, 6); [Монтаньяр (спускає шнура, причепленого до гачка, за вікно):] Лізь та поглядай уділ.. Долізеш вниз, а там вже клопіт мій, як переправити тебе ще й далі (Леся Українка, II, 1951, 177); — Де ж ти дитину діла?.. — Скинула. Лізла з горища, упала та й скинула (Панас Мирний, III, 1954, 170); // Важко підійматися (на гору). А ми все ліземо вгору. Перед нами виростають дві гори, одна другої вище (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 136); З стогнанням ледве зрушився [Давид] з місця й довго по сходах ліз (Андрій Головко, II, 1957, 167); // перен. Переміщатися вгору або сповзати вниз (про неживі предмети). — Б'ють склянки — початок дня. Сходить сонце, як прапор, і прапор лізе на щоглу, як сонце (Юрій Яновський, II, 1958, 80); Сонце лізе й лізе вгору і все навколо золотить (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 84); Брови полковника лізли вгору, а вус він затискав ще міцніше між зубів (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 219); Той кожух, що лежав у мого Павла під головами, лізе, лізе з лави, спускається, спускається додолу (Ганна Барвінок, Опов., 1902, 261). ♦ Волосся лізе вгору (догори) — те саме, що Волосся дибом встало (стає і т. ін.) (див. дибом). [Семен:] От, ти тільки розказуєш, а у мене на серцеві холоне й ніби волосся догори лізе... (Марко Кропивницький, I, 1958, 112); Лізти на стінку (стіну) — бути надто збудженим, роздратованим. — Місяць тому ти ліз на стінку, вимагаючи миру з Туреччиною і татарами, а тепер співаєш щось зовсім іншої (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 411).

4. на кого — що. Забиратися на кого-небудь високого, що-небудь високе. — А якого гаспида ти там стогнеш? — пита його Настуся, дивуючись, що її дурень та осміляється без спросу лізти на піч (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 474); — Чи не по двоє в сідлі? — Справді таке, як по двоє... Чи це вже вояків стільки на світі піднялось, що по двоє на коня лізуть? (Олесь Гончар, II, 1959, 13); // перен. Насуватися зверху на що-небудь; наповзати, налазити. Дощі випадали щоденно. Вискочить сонце на мить на блакитну полянку, щоб осушитись [обсушитись].., і знову лізуть на нього важкі, розтріпані хмари (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 69); Синя хвиля знову лізе на кладку, миє Орисі чобітки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 127). ♦ На небо (до неба) [живим] лізти — бути святошею. Пархоме, в щасті не брикай! В нудьзі притьмом не лізь до неба! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 82); На рожен (ніж) лізти; Проти рожна лізти: а) наражатися на дуже велику, смертельну небезпеку; ризикувати. — Ну, чого йому треба було на той рожен лізти? От і напоровсь! (Андрій Головко, II, 1957, 577); б) не погоджуватись з ким-небудь, заперечувати щось; іти наперекір. Так, все життя він лізтиме проти рожна, буде обстоювати те, у що вірить (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 188); [Андрій:] Не твого носа це діло. [Семен:] Ну от, я до тебе з душею, а ти на рожен лізеш (Захар Мороз, П'єси, 1959, 38).

5. перен. Напирати на кого-небудь, штовхати когось, пхатися. Народ за військом копошився, Всяк товпився, всяк ліз, тіснився (Іван Котляревський, I, 1952, 282); — Це подуріли люди, показилися! Один на одного лізе, один другого не бачить (Панас Мирний, III, 1954, 92).

6. до кого — чого, з ким — чим, з інфін. і без додатка, перен., розм. Настирливо звертатися до кого-небудь, робити щось проти його волі; набридати. — Геть ік бісу, не лізь! — одказав Жук і закрив голову подушкою (Панас Мирний, I, 1954, 335); Се просто земляцька недбалість.. Вороного. Чого ж було лізти: давайте п'єсу?! (Леся Українка, V, 1956, 229); // Втручатися в чиєсь життя, в чужі справи. — Тату, не лізьте! Я роблю й маю право на своє добро (Нечуй-Левицький, II, 1956, 298); — Добро Хіврі, що її свекруха не лізе, не мішається ні до чого (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 110); — А догматики, вони й сьогодні ще не перевелись. Той лізе думки твої перевіряти, а той помпезну арку якусь будує серед степу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 127); // Домагатися чого-небудь; чіплятися до когось. Дидона наодріз сказала — К чорту убирайся, На мене більш не женихайся... Не лізь! Бо розіб'ю і ніс! (Іван Котляревський, I, 1952, 145); Чути було Маріїн гнівно-ласкавий голос до коня. Видно, мішку мішала, а він ліз (Андрій Головко, II, 1957, 115); З усіма він добрий, з усіма жартує, з обіймами лізе, але ні до одної по-справжньому не прихиляється (Михайло Стельмах, I, 1962, 277); // Настирливо йти, проникати куди-небудь. Хтось усилковувався пройти у горниці, слуга не пускала: — Та куди ти лізеш? Дай хоч напитися батюшці чаю (Панас Мирний, I, 1954, 305); — Куди ти прешся, ідоле?! — насідала на когось баба Параска. — Ні світ ні зоря уже й лізуть! Та ноги обмітай!.. (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 57); — Що це таке повелося: кожен тобі лізе в квартиру. На роботі не відіб'єшся від них, так ще й тут пороги оббивають... (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 56); // Навально насуватися (про ворожі сили). — На Київ Денікін суне.. А тут Петлюра. Стягнув усю шатію і лізе разом з польськими панами (Олександр Довженко, I, 1958, 199); На Тараса [Трясила] юрби лізуть перед нього і по нім (Володимир Сосюра, I, 1957, 386); // у що, зневажл. Намагатися досягти певного становища. — А ти.. піддержав би її. У люди вивів. Бач же, сам лізеш у паничі (Панас Мирний, IV, 1955, 132); Він терпіти не міг, коли його вчили, вказували. Тим більше, що в ці вчителі ліз його власний син (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 197). ♦ Лізти в душу — втручатися в чужі інтимні справи, переживання, почуття. Ольга ідеальна товаришка, з тих, що не лізуть силоміць у душу і що не відпихають холодом (Леся Українка, V, 1956, 340); — Лізуть своїми довгими лапами в чужу душу. Огидно! (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 168); Лізти під ноги кому — заважати кому-небудь. — Як будеш дурним, будеш їм усе лізти під ноги.., то певно будуть тебе лякати (Ольга Кобилянська, II, 1956, 78); Лізти поперед батька в пекло — забігати, вихоплюватися наперед, поспішати що-небудь зробити раніше за інших. — А я так гадаю, панове, — підвів голову коваль Максим. — Не треба поперед батька в пекло лізти (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 22).

7. Пробиратися, проникати звідкись куди-небудь, а також вибиратися звідкись. Не лізь, куди голова не влізе (Номис, 1864, № 5893); Обізвалася Зубиха, лізучи з-під покутя і таскаючи превеликенний горщик (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 190); Прийшов додому Демидів батько, і довелося старому лізти в хату вікном (Михайло Стельмах, I, 1962, 302); Чує піп, що йде [козак], що близько кара, і під ліжко лізе він скоріш... (Володимир Сосюра, I, 1957, 370); // Забиратися куди-небудь потай, крадучись. — Лізеш у чужу хату красти, та хочеш, щоб хазяїн не ловив тебе?.. (Панас Мирний, I, 1949, 343); // Занурюватися в що-небудь рідке; поринати. Хто в болото лізе, той ся покаляє (Номис, 1864, № 5993); [Флегон:] Воно страшненько, як сказати правду. Та се, бач, так, як літом в річку лізти: спочатку жаско, а нирнеш — то й рай (Леся Українка, II, 1951, 486); В нас було правило: не розвідавши броду, не лізь у воду (Олесь Гончар, Новели, 1954, 39). ♦ У пельку (петлю) лізти — наражатися на небезпеку, ризикувати життям. — На біса було лізти в пельку?! Нехай би собі тікали [шведи], скільки влізе (Юрій Яновський, II, 1954, 124); — Нащо самим у петлю лізти?.. Пропадем, усі пропадем (Олесь Гончар, II, 1959, 118); Лізти в пляшку — сердитися, гніватися, не маючи для цього ніяких підстав. Зрештою, сам собі винен, і нічого тепер лізти в пляшку (Олесь Гончар, I, 1954, 343); В ярмо (зашморг) лізти до кого і без додатка — потрапляти в економічну залежність від кого-небудь, працювати на когось. — Так, людоньки, так. Лізьте в ярмо, жніть за тринадцятий сніп. Послужіть панові (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 54); Мав [тесть] пристойну хатину, .. а найголовніше — коня, яким міг ґрунт обробити, не лізучи у зашморг до глитаїв (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 4).

8. розм. Просовувати руку (пальці) куди-небудь, у щось. Батько мовчки лізе твердими запеченими пальцями до кишені своєї засмальцьованої гімнастьорки (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 130); Таки лізе чоловік рукою до кишені, і там шелестять листки тютюну (Михайло Стельмах, I, 1962, 215); Гнат лізе в кошик, витяга звідти присмирнілу курку і грудочку масла, загорнуту в ганчірку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 67). ♦ Не лізти за словом (по слово) до кишені (в кишеню) див. кишеня.

9. у що, під що і без додатка, перен., розм. Проникати, потрапляти в небезпечне місце. [Орест:] Підлітком я мав звичай.. бігати на пожар і там орудувати укупі з пожарними, лізучи у найбільший вогонь (Леся Українка, II, 1951, 28); — Що ж я йому скажу? — посміхається льотчик. — Щоб дозволив вам з вівцями під бомби лізти? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 11); // Намагатися взяти участь у чому-небудь, втрутитися в щось (у бій, бійку, небезпечну справу, суперечку тощо). Хотів сказать ще більше я, Та перебила доленька моя. Даремна, каже, річ, і рот тобі замажуть, Сиди собі, не лізь (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 143); — Ти про смерть не думай, ти про життя думай. І в першу чергу — про своє завдання. Повинно б удатися. Все — за це. Ну, а коли зірветься.. не лізьте згарячу (Андрій Головко, II, 1957, 539); — Чого йому було у політику лізти? (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 373).

Лізти в бійку — розпочинати бійку. Родина Гамаліїв з діда-прадіда перебойці. Образи не пробачать, з двох слів у бійку лізуть (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 21).

10. Пробиватися вгору крізь яку-небудь масу (звичайно про рослини); вилазити (у 3 знач.). Сонечко так ясно світить і гріє, травиця з землі так і лізе (Панас Мирний, I, 1954, 88); Іде весна ланами.. Де не ступить — з-під землі лізуть паростки малі (Наталя Забіла, У .. світ, 1960, 37); // Занурюватися в що-небудь під дією сили. Руда здавалася м'якою і податливою: тільки постав бур куди треба — і він сам лізе в руду, як ніж у масло (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 182); // Виповзати, проступати назовні. Напік спершу такого хліба, що і в руках не вдержиш: рідкий, крізь пучки лізе, кислий (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 173); Воно [волосся] лізло з-під шапки та крізь дірки в шапці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 34); // Попадати, проникати куди-небудь, викликаючи неприємні почуття. Спереду аж у вічі йому волосся лізе, уха закриває, по потилиці шльопається (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 8); Під ногами стріляють петарди, і дим лізе у рот (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 413); Повзли [бійці] далі.. Знову лоскотав щоки спориш, ..лізли в очі сухе бадилля будяків, гостролистий пирій... (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 193). ♦ Лізти в голову — настирливо з'являтися у свідомості. Ті грішні думки все чогось настирливо лізли йому в голову (Нечуй-Левицький, III, 1956, 11); Петру.. думає: мабуть, грати зроблено для того, щоб ніхто не вкрав оцих дорогих окрас... Та зразу ж відгонить од себе такі крамольні думки — дивись, що лізе в голову (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 107); Лізти в очі — ввижатися. Тілько що очі заплющу, вареник так, так тобі і лізе в очі, перехрестишся, заплющишся, а він знову (Тарас Шевченко, VI, 1957, 28); Лізти в (чужий) горох — втручатися в чиї-небудь справи. [Баби:] От так йому, от так йому треба! Най не лізе в чужий горох! (Іван Франко, IX, 1952, 392); Лізти з шкіри (шкури, сили і т. ін.) — намагатися будь-що досягти чого-небудь. Запроданцям не йме Шевченко віри.. І хай не лізуть братовбивці з шкіри (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 104); Сокіл [кінь] не любив відставати. Побачивши поперед себе коня, із шкури ліз, аби порівнятися, випередити (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 32); Лізти на очі — бути на видноті, перед очима. [Дремлюга:] Ти побудь недалеко.. Тільки не лізь на очі (Олександр Корнійчук, II, 1955, 291); Лізти [осою] межи очі (в очі, у вічі, до очей) — набридати, надокучати кому-небудь. Рік газети не читав — тільки взяв до рук, а вони [сусіди] осою в очі лізуть (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 105); — Отак завжди. Вип'є та й лізе межи очі! (Панас Мирний, IV, 1955, 147); — Боже мій, — скрикнула пані — .. Чого в вічі лізеш? Чого тобі треба? (Марко Вовчок, I, 1955, 30); Оце! наче жаба до очей лізе (Номис, 1864, № 3410); Очі на лоб (на лоба, догори і т. ін.) лізуть (лізли, вилазять, вилізли, полізли і т. ін.); Очі рогом лізуть (лізли, вилазять, вилізли, полізли і т. ін.) див. око; У рот (горло пельку) не лізе що — у кого-небудь зовсім немає бажання їсти. [Микола:] Ходи й ти обідати. Мені якось самому страва в рот не лізе (Іван Франко, IX, 1952, 112); Віктор.. продовжує мовби ще з більшим апетитом їсти. Хоч і не лізе вже шматок у горло (Андрій Головко, I, 1957, 459).

11. Розпадатися на шматки (про тканину, хутро). Смух у мене дуже добрий, — Лізе без ножа (Яків Щоголів, Поезії; 1958, 114).

Ілюстрації