Лякати
Зміст
Словник Грінченка
Ляка́ти, -ка́ю, -єш, гл. Пугать, страшить. Стор. МПр. 92. Котл. Ен. Шевч. 289. Тиха вода людей топить, а бурна тільки лякає. Ном. № 3029.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЛЯКАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка. 1. Своїм виглядом або діями викликати почуття страху, переляку. Тиха вода людей топить, а бурна тільки лякає (Номис, 1864, № 3029); Море не лякало її своєю глибиною (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 225); — Там є такі ущелини, ..що здалека лякають своїми кручами (Олесь Донченко, II, 1956, 47); Тайга! Тайга! ..Ти почала нас грозами лякати, дощем гостити... (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 130); // Своєю незвичністю, таємничістю тощо вселяти страх, тривогу, занепокоєння. Смерть бійців не ляка... Наперед, наперед без запину! (Павло Грабовський, I, 1959, 239); Порожня від чоловіка кімната лякала своєю пусткою (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 51); — Та не мовчіть же! Ви просто лякаєте мене. Вона наче справді була схвильована (Андрій Головко, II, 1957, 558). 2. Навіювати страх, застосовуючи певні засоби. [Панас:] А давайте бабу Хорошунку налякаємо трохи! То вона все дітей лякає, тепер давайте її! (Степан Васильченко, III, 1960, 259); Ми спробували вважати за фашистів опудала на городах, якими лякали горобців (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 87); // Викликати сполох; полохати. У тихому гаю Лисичка щастя мала, Як у своїм добрі жила, гуляла: Ніхто її там не лякав (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 125); — Стій, не стріляй! Дай проїхати он до тієї хати! — кричав дружко. — Коней не лякай! (Олександр Довженко, I, 1958, 154); * Образно. В кімнату крізь розбиту шибку вривався сердитий вітер і лякав полум'я в лампі (Петро Панч, В дорозі, 1959, 231); // ким, чим або із спол. що. Викликати почуття занепокоєння, тривоги; залякувати. [Казидорога:] Тут нас пан писар лякає, що ми бунт робимо, що ми права не маємо скидати начальника (Іван Франко, IX, 1952, 394); Явдоха розібрала, що один [пан] усе лякав її каторжною роботою (Олесь Донченко, III, 1956, 13).
Синонімічний словник української мови
ЛЯКА́ТИ (виклика́ти почуття страху, переляку), СТРАХА́ТИ, СТРАШИ́ТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ, СПОЛО́ХУВАТИ, ПОЛО́ХАТИ, СТРАЩА́ТИрозм. рідше,СПУ́ДЖУВАТИдіал., ЖАХА́ТИпідсил. - Док.: зляка́ти, переляка́ти, наляка́ти, настраха́ти, пристраха́ти, пристраши́ти, настраши́ти, перестраши́ти, споло́хати, наполо́хати, спу́дити, сполоши́ти, переполо́хати, переполоши́ти, потриво́жити, поколо́шкати, сколо́скати, схарапу́дитирозм. перепу́дити, вжахну́ти[ужахну́ти]. Ліс стояв тихий, страшний. Кожен шелест лякав дівчину (В. Минко); - Ох, як ви мене перелякали, - сказав він сердечним якимсь голосом (Г. Хоткевич); [Корінь:] Вона дівчат страхає, щоб далеко не запливали (Я. Баш); Так настрахав Демид своїм криком, що й на звітних зборах ніхто йому не дорікав, ніхто не перечив (С. Журахович); - Я вас не хотіла страшити (І. Франко); Грім, котрий ударив о десять кроків від нього [пана], не був би його так перестрашив, як той страшний кашель (І. Франко); Римський імператор боявся посилення Росії і погрожував Богданові Хмельницькому походом на Україну (О. Довженко); Базар починав життя рано.. Вони [господарі яток і рундуків] перші сполохували безпритульників (І. Микитенко); Марусі сказали про смерть опришка не скоро, по тім, як видужала. Боялися потривожити (Г. Хоткевич); Мати стращає, що я змерзну (Панас Мирний); - Ці бунти жахали Олександра Романова, що посилав вірних своїх сатрапів усмиряти їх (М. Рильський). - Пор. заля́кувати
Ілюстрації
|
|
|
