Люстро

Лю́стро, -ра, с. Зеркало. Морським милом умивалася, в ясне люстро виглядалася. Чуб. V. 579. Ум. Люстерко, люстеречко. В золотев люстерко видивлялася. Чуб. V. 19.

Сучасні словники

ЛЮ́СТРО, а, с., діал. Дзеркало. Побачивши себе у великому люстрі, хутко підвелась [Ніна] (Досв., Вибр., 1959, 231); Панночка сиділа перед люстром при світлі свічки і виймала з вух дорогі сережки (Довж., І, 1958, 223); * У порівн. Затока ясніє перед хлопцем, як довгасте блискуче люстро (Донч., II, 1956, 276).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 573.

Ілюстрації

• 

  люстро1

• 

  люстро2