Люльок

Люльок, -лька, м. Раст. Hyosciamus niger. Лв. 99.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Всесвітній словник української мови

ЛЮ́ЛЬКА (приладдя для куріння), ЦИБУ́Х, ФА́ЙКАдіал.;НОСОГРІ́ЙКАрозм.,ЦУПЕ́ЧКАдіал. (коротка люлька); ЧЕРЕП’Я́НКАрозм. (глиняна люлька). Оленчук став набивати люльку самосадом (О. Гончар); Іван сів, добув з кишені капшук і напихає тютюном цибух (Я. Галан); Ніч зайшла темна, ходжу я на варті, стережу добро, файку смокчу (Ю. Яновський); Дядько посмоктав куценьку глиняну носогрійку (М. Олійник); В клас носив таку цупечку, що з кулака тільки пипка виходить, аби в губу взяти (А. Свидницький); На сіннику під стіною лежав, простягшись і пакаючи череп’янку-люльку, дід около п’ятидесяти літ (І. Франко).

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛЮЛЬКА 1, и, жін. Приладдя для куріння, що складається з мундштука і чашечки для накладання тютюну. Мені з жінкою не возиться, А тютюн та люлька Козаку в дорозі Знадобиться! (Сто пісень для молоді, 1946, 223); Сів [москаль] на окопі та й почав насипати тютюну в люльку (Нечуй-Левицький, I, 1956, 71); Вихопив жаринку з багаття Лесь Якубенко і пальцем затовк її в люльку (Михайло Стельмах, I, 1962, 504); * У порівняннях. На другому кінці столу вже підводиться висохлий, як люлька, чабан Горпищенко з міцним гранчастим келешком у руці (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 142); // Таке приладдя з запаленим тютюном, що димить. Лежить [Опанас] у садку під грушею, люльку пихкає (Марко Вовчок, I, 1955, 23); Синій димок од люльки тонесенькою спіраллю розправляється і знову звивається вгорі в маленьку сіро-голубу хмарку (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 30).

Ілюстрації

Цікаві факти або додаткова інформація

Люлька є найстарішим пристосуванням для вдихання диму тліючого тютюну чи інших речовин. Найдавніша знахідка на території Лаосу вказує, що люди винайшли люльку більше ніж 5000 років тому. В Україні люлька з'явилася на початку XVII століття, потрапила з Османської імперії (на користь чого свідчить тюркське походження слів «тютюн» та «люлька») та стала надзвичайно популярною серед козацтва. Існувало багато різновидів люльок. Серед найбільш поширених дослідники виділяють короткі люльки, так звані «носогрійки», «люльки-бурульки», «обчиська», а також «товариські люльки» з чубуком у два метри завдовжки, прикрашені намистом, коштовним камінням, іноді з написом. Окрім них були ще коренкові, оковані міддю, завбільшки з великий кулак. Серед козацьких люльок траплялися також і привізні — порцелянові люльки, власниками яких були представники більш заможних верств населення. Міжнародний день люлькокура відзначається 20 лютого. Проте, у зв'язку з тим, що ця дата збігається з днем розстрілу «небесної сотні» під час подій Революції гідності, Українська асоціація люлькових клубів вирішила відзначати день люлькокура у найближчий до 20 лютого четвер, а у випадку коли четвер приходиться на 20 лютого, не відзначати свято. День Українського люлькокура відзначається 19 липня.