Люлешник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Люле́шник, -ка, м. Куритель изъ трубки. Ном. № 12603. ЛЮ́ЛЕЧНИЙ, а, е. Признач. для люльки (див. люлька 1); // у знач. ім. люлечний, ного, чол. Витяг кисета та й набиваю люльку. Набив, закурив.. Я й не туди то, що це мої пани кашляють уже від мого люлечного
