Людці

Людці, -ців, м. мн. Ум. и нѣсколько уничижительное отъ люде. Трясітеся, рубці, дивітеся, людці. Чуб. V. 481. Такі собі людці, не дуже гарні!.. Траплялись і хороші людці. Котл. НП.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ЛЮДЦІ́, ів, мн.

1. зневажл. Недостойні люди. Як подивлюсь на хист теперішніх людців, На витребеньки їх... Та що з ними мороки!.. То далебі дрючок отак би і вхопив, Та й ну їх лупцювать (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 184); — Ніколи не забувай і про нечесних людців, і кар'єристів, які живуть серед отих простих людей, псують їм нерви, кров (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 610).

2. рідко. Те саме, що люди 1. [Явдоха:] Позаторік сватали мене аж тричі, і гарні людці (Марко Кропивницький, II, 1958, 425); Під однією копицею скошеного жита сплять троє людців, — один чоловік і дві жінки (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 359).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 571.

Ілюстрації