Любовно

Любовно, нар. Любовно, въ любви, въ согласіи. Хороше да пригоже, да любовно живуть. Чуб. V. 516. У нас це так любовно. Лебед. у. Ум. Любо́вненько.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛЮБО́ВНО. Присл. до любовний 1, 2. Примружив очі Давид і всміхнувся тепло, любовно (Андрій Головко, II, 1957, 186); Поцілувались навесні Під вашою вербою, — Та не любовно, зовсім ні, А так, як брат з сестрою (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 47); Маланка.. розгортає стебло і збирає червоні зерна так обережно, НІЖНО, любовно, наче немовлятко виймає з купелі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 62); Скучила й мати — покладе руку йому на голову, дивиться любовно (Андрій Головко, II, 1957, 190); Сіробаба любовно глянув у бік свого зеленаво-сірого літака (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 73); Рукам, що цей узор любовно вишивали, Серцям, що билися, немов одно, над ним.. Спасибі хай летить над Волгу повноводу (Максим Рильський, III, 1961, 127).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 565.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Любовно - Любовний

Любо́вний, -а, -е. 1) Любимый. 2) Полюбовный. Могорич — любовна річ. Ном. № 14063. Ум. любо́вненький. Гості ви мої любовненькії, сядьте в мене, побесідуйте. Чуб. V. 575.

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 387.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЛЮБО́ВНИЙ, а, е.

1. Стос. до любові (у 1 знач.). Співаючи ті прості, сердечні співанки про долю, про любов і любовні пригоди, дізнавав [Іван] дивної полегші (Фр., III, 1950, 147); Навіть сам Архип Терентійович.. досить поблажливо ставився до їхніх любовних побачень (Головко, II, 1957, 417); Безмірна ніжність, безмірне любовне чуття до неї розтоплювали йому серце (Гончар, II, 1959, 91); // Власт. закоханим. Найменший братик Стасьо підслухав її любовне воркування з Нестором і розповів його матері (Фр., VII, 1951, 10); Тарасові промінні очі — .. Таїли в сяйності своїй, — І пломінь клятв саможертовних, І лють затятого борця, І тиху ніжність ласк любовних, І строге світло мудреця (Бажай, Роки, 1957, 241); // Змістом якого є любов. В його [Франковому] літературному багажі було все: і любовні вірші, і драми, оповідання, і переклади Софокла, Гомера (Коцюб., III, 1956, 28); Ніколи я листів не зберігав — Ні ділових, ні дружніх, ні любовних (Мур., Осінні сурми, 1964, 62).

2. Сповнений любові (у 2 знач.). Як ніжно і ласкаво, Любовним поглядом яким Ви [О. Вишня] дивитесь на ниви й трави, Трудом овіяні людським (Рильський, III, 1961, 93); Катерина гладила її волосся, і так заспокійливо впливали на Марію оті любовні, лагідні доторки її долонь!.. (Руд., Остання шабля, 1959, 387); З радісним подивом говорив Остап, розправляючи зім’яту в обіймах широку бороду і не зводячи з брата любовного погляду (Головко, II, 1957, 531); Потяг поета [П. Тичини] до уважного й любовного зображення об’єктивного світу.. був добре помітний і в "Сонячних кларнетах" (Поезія.., 1956, 119); // рідко. Полюбовний (у 1 знач.). Могорич — любовна річ (Номис, 1864, № 14063).

3. заст. Який викликає любов (у 1 знач.). Се кохання [Трістана та Ізольди] повстало з чарівного дання, любовного напою, випитого через помилку (Л. Укр., І, 1951, 409); — Чужоземко, дай води напитись! — У воді любовне є дання (Рильський, І, 1960, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 564.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Любо́вний, а, е.

1) Любимый.

2) Полюбовный. Могорич — любовна річ. Ном. № 14063. Ум. Любо́вненький. Гості ви мої любовненькії, сядьте в мене, побесідуйте. Чуб. V. 575.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 387.

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Слово «любов» (давньорус. любовь) за походженням є знахідним відмінком давнішого любы («любов, кохання»)[4]. Утворене від дієслова *ljubiti («любити», «бажати») або йменника *ljubъ («милий, любий»). Похідні слова існують у всіх слов'янських мовах: біл. любоў, любіць, рос. любовь, любить, пол. lubić, чеськ. líbiti, верх.-луж. lubić («давати обітницю»), ниж.-луж. lubiś (так само), болг. лю́бя («люблю»), серб. љу́бити/ljubiti, хорв. ljubav, ljubiti, словен. ljúbiti[5]. Праслов'янські *ljubiti, *ljubъ, *ljuby походять від праіндоєвропейського кореня *leubh («любити», «кохати», «бажати»). Споріднені з лит. liaupse («повага», «похвальна пісня») і liaupsinti («вихваляти»), прагерм. *leuba («любий», «приємний»), гот. liufs («любий», «приємний»), lubains («надія») і galaubjan («вірити»), дав.-верх.-нім. liob («любий», «приємний») і lob («похвала»), нім. lieb («любий», «приємний»), Liebe («любов») і liebe («люблю»), дав.-англ. leof («любий») і англ. love («любов», «люблю») і lovely («любий», «приємний»), дав.-інд. lubhyati («жадає») і lobhayati («збуджує бажання»), лат. libet і старолат. lubet, lubere («мені подобається»), алб. laps («бажаю, жадаю»), грец. λυπτα, «люпта» («гетера», «розпусниця»). Висловлювали також версію про германське походження цього слова у слов'янських мовах.

Дієслово «кохати», від якого утворено йменник «кохання», відоме всім слов'янським мовам: біл. кахаць, рос. кохать («доглядати»), чеськ. kochati, пол. kochać, церковнослов. кохати. Походить від прасл. *koxati («доглядати, дбати»), пов'язаного з пра-і.е. *kos/kes («чесати», «скребти»), від якого також йде праслов. *česati («чухати, чесати»). При такому поясненні поняття ідентичне поняттю «грумінг» в поведінці приматів та низки інших ссавців. Не виключений вплив польського значення слова на його українську семантику. Пояснення самого слова як полонізму непереконливе.

Теорії кохання

Біологічна теорія

Добре розроблена т. зв. ендорфінна теорія кохання, згідно з якою в організмах людей, поглинених коханням, виділяється велика кількість ендорфіну[якого?], хімічно подібного до морфіну (і також героїну), і це стимулює приємні почуття від стану закоханості.

Теорія тріади

Психологічні моделі кохання визначають його через наявність тих чи інших емоцій або особистісних складових.

За Робертом Стернберґом (Robert Sternberg), коханню притаманні три ключові компоненти:

симпатія, яка складається із надання й отримання взаємної емоційної підтримки партнерів, а також інших видів поведінки, що складають теплоту у любовних відносинах — відвертого та чесного спілкування, здатності ділитися горем та радістю, відчуття спільного щастя від спілкування, уміння дорожити улюбленою людиною; пристрасне захоплення охоплює не тільки сексуальний компонент відносин (хоча і, як правило, передбачає його — як своєрідне сексуальне споживання), а також потребу у самоповазі, встановлення стосунків з іншими людьми відповідно до спільних диспозицій любовної пари; рішення/зобов'язання (беззмістовне, або ж порожнє (empty) кохання), котре передбачає рішення про те, що певна людина любить іншу, а також зобов'язання у довгостроковій перспективі зберегти це кохання. Залучення двох людей до любовного зв'язку оцінюється на підставі збігу їхніх тріад; сильне відхилення свідчить про дисбаланс і можливість виникнення проблем.

З огляду на модель тріади, кохання може включати одну, будь-які дві або всі три компоненти. Суто «романтичне» кохання передбачає як глибоку інтимну близькість, так і пристрасне захоплення об'єктом любові, проте не обов'язково із дотриманням зобов'язань; «фатальне» кохання — поєднання пристрасті та зобов'язання любити, але може бути і без повної інтимної близькості; любов-дружба — єдність інтимної близькості та зобов'язань, за відсутності («перегорілості») пристрасті. Найгармонійнішим є, згідно з цією моделлю, довершене кохання як поєднання усіх вимірів тріади.

Кохання як прив'язаність

Теорія кохання як прив'язаності ґрунтується на гіпотезі, що усі любовні зв'язки повторюють прив'язаність між матір'ю та немовлям. Згідно з таким підходом розрізняють:

спокійне кохання впевнених у собі людей, яких не турбує можливість опинитися кинутими (56%); неспокійне кохання недовірливих індивідів, які не бажають підпустити до себе надто близько інших людей (25%); кохання, яке можна охарактеризувати як знервоване чи амбівалентне (19%). Замкненим, недовірливим людям неприємна занадто велика близькість з ким-небудь і їм важко повністю відкритися партнерові. На відміну від цього знервовані коханці не впевнені у міцності відносин. Їх весь час турбує думка, що партнери насправді їх не кохають або не хочуть залишатися з ними, кохання таких людей часто стає настирливим і нестерпним.