Люби-мене-не

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Люби́-мене́-не поки́нь. Раст. 1) Lathyrus sylvestris. ЗЮЗО. I. 126. 2) Orchis Morio. ЗЮЗО. I. 130.

Чина лісова
Квітка

Чина лісова (Lathyrus sylvestris) — рослина родини Бобові — Fabaceae.

Опис

Багаторічна трав'яниста рослина з товстим кореневищем і ширококрилатим голим стеблом заввишки 1—1,2 м. На стеблі добре видно великі стрілоподібні прилистки. Листки з одною парою великих ланцетних листків і крилатими черешками. Стрижень листка закінчується галузистим вусиком. Квітконоси довші за листки. Великі рожеві квітки зібрані по 3—8 штук у розпушену китицю. Чашечка квітки звоникоподібна, з більш довгим нижнім зубчиком. Прапор квітки зовні зеленуватий, при основі рожвий; крила й човник рожеві. Після цвітіння утворюється плід — біб, довгасто-лінійний, голий, завдовжки 6—7.

Життєвий цикл

Цвіте у другій половині літа. Звичайна рослина, зустрічається в лісах, чагарниках, на узліссях. Декоративна й медоносна рослина.

Застосування

Водний настій і відвар коріння застосовують при простудних захворюваннях, епілепсії, болях у внутрішніх органах, виникають при перенесенні надмірних тягарів («надрив нутрощів»).

Багаторічна трав'яниста рослина чина лісова (гібридна) має дуже широке застосуванням не тільки як кормова культура, але і в якості сировини для виготовлення лікарських препаратів. Крім того, рослина затребувана в технічному виробництві будівельних та оздоблювальних матеріалів за рахунок багатого вмісту казеїну. На відміну від інших бобових культур, Чину не боїться шкідників, посухи та інших несприятливих чинників.

Крім усього іншого гібридна чину є медоносною травою і активно застосовується в бджільництві. У природних умовах рослина розташовується в лісовій зоні, вважаючи за краще пологі схили і яри. Нерідко насінням чини засівають поля, щоб підготувати грунт до озимих культур і оптимізувати сівооборот. Луга, засіяні чиною прекрасно підходять для випасу сільськогосподарських тварин.

Джерела

Гамуля Ю. Г. Рослини України / за ред. О. М. Утєвської. — X.: Фактор, 2011. — 208 с. — C.91