Люби-мене
Люби́-мене́. Раст. а) Незабудка. Myosotis palustris. б) Astrantia major. Лв. 97. в) Eryngium planum. Лв. 98.
Сучасні словники Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЛЮБИ́-МЕНЕ́, невідм., діал. Незабудка. На перепеченому приморозками березі лежало кілька тендітних стеблин люби-мене (Михайло Стельмах, I, 1962, 343).
Вікіпедія
Незабу́дка ( лат. Myosótis, від ст.-гр. μυοσωτίς «мишаче вухо») — трав'яниста рослина родини Шорстколистих (Boraginaceae), відома також у народі під назвами «незабудь-мене», «люби-мене-не-покинь», «павині вічка». Незабудки — здебільшого невеликі однорічні або багаторічні трав'янисті рослини. Стебла висотою 10 — 40 см. Квіти дрібні, як правило, блакитного кольору, але трапляються також рожеві й білі, зібрані в суцвіття. Листки сидячі. Цвіте з травня до середини червня. Плоди — дрібні трикутно-овальні горішки, блискучі та гладкі. Схожість зберігають протягом 2—3 років. Зустрічаються в Європі, Азії, Америці, Південній Африці та Новій Зеландії. Існує близько 50 видів. Ростуть на полянах з вологим ґрунтом. Деякі види (наприклад, незабудка болотна) можна зустріти на берегах водойм, боліт, вздовж струмків.
Ілюстрації
Інші відомості
- Масони носять в петлиці значок незабудки в пам'ять про вільних мулярів, загиблих в нацистських концтаборах.
- Якщо потримати блакитну квітку незабудки болотної над димом сигарети або сигари, квітка забарвиться в зелений колір.
- Стилізоване зображення квітки незабудки фіолетового кольору є символом заходів, присвячених столітній річниці геноциду вірмен .
