Лугарь
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Лугарь, -ря́, м. 1) Разбойникъ, скрывавшійся въ степныхъ лѣсахъ (см. луг) и нападавшій на купеческіе и чумацкіе обозы. Рудч. Чп. 51. У Стороженка, МПр., 164, слово это употреблено неправильно въ смыслѣ: житель луговъ. Ум. Лугарик.
