Лопіт

Ло́піт, -поту, м. Стукотня. Желех.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
- 2.1 Словари и энциклопедии на Академике
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Цікаві факти
- 5.1 Матеріал з Вікіпедії
- 5.2 [ http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9B%D0%BE%D0%BF%D1%96%D1%82]

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

. ЛО́ПІТ, поту, чол., розм. Те саме, що лопотання. — Добридень!.. — Ай! Високе, чисто жіночеі різко-дзвінке, воно в блискавку злилось з рожевим тілом та з лопотом ніг. Ляснули двері — і стало пусто (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 209); Нараз почувся страшенний шум, тріск, лопіт, — очевидно, поломінь [пломінь]вихопився на дах (Іван Франко, III, 1950, 43). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 547. ЛОПОТА́ННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням лопотати і звуки, утворювані цією дією. Те лопотання босих ніг, те відсапування розхвильованих грудей, невгаваюче бовкання дзвона, чад з диму, що розноситься вітром, — сповняють повітря несказанною тривогою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 121); Рясне лопотання крапель дощу; Чути лопотання качиних крил. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 547. ЛОПОТАТИ, очу, очеш і ЛОПОТІТИ, очу, отиш, недок., розм. 1. Ударяти, ударятися чим-небудь по поверхні, видаючи глухі звуки. Хвиля від хвилі лопотіли грубі дощові краплі в вікно (Іван Франко, I, 1955, 266); Осколки, як бурульки граду, вищерблюють листочки саду. Плоди з гіллячками летять, об лопушиння лопотять (Василь Швець, Кроки.., 1962, 30); Жабі.. плавала по мілкому і, мов мале дитя, лопотіла по воді ногами (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 48); Дощик, лий, дощик, лий І на кользу, й на рижій.. Лопоти, шуми в горосі (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 17). 2. Видавати такі звуки ногами під час бігу. Чумаза дітвора в довгих полотняних сорочках босоніж лопотіла слідом [за коляскою] (Микола Олійник, Леся, 1960, 62); Дівчинка зривається з ліжка й босими ногами лопотить по підлозі (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 26); Діти у довгих латаних сорочках, лопочучи босими ноженятами, з радістю бігали (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 30); // Швидко йти, бігти, видаючи такі звуки. А що малих дітей привчив [Тихін], так із усього села! Тільки що дасть бог ранок, то усі до нього, аж лопотять! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 135); // безос. За Скибою хтось гнався. За кущами лопотіло все ближче й ближче (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 56). 3. Видавати шерех; шерехтіти. Христя глянула на бумажку — сіра та нова, вона ще такої зроду не бачила; пом'яла в руках — лопоче... (Панас Мирний, III, 1954, 120); Вузькі підтички жінок лопотять, черкаючись об халяви (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 121). 4. Розвіваючись на вітрі, видавати глухі звуки. Молодиця не витримувала, зривалась з призьби.. і кидалась в танець так прудко, що синій плащ її надувався й лопотів на вітрі(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 375); Свищуть, гудуть та голосять снасті та щогли, розпачливо б'ються об їх паруси, лопотять, прискорюючи ходу (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 173); // чим. Видавати такі звуки чимсь, що розвівається на вітрі. Вітер лопотів прапорами, як осіннім листом (Григорій Епік, Тв., 1958, 419); Виросла [яблуня] на волі розлога, пишна і тепер лопотіла дрібним листом (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 3). 5. Утворювати або видавати глухі звуки деякими механізмами, крилами і т. ін. Оглядаюсь на море. Там лунко лопотить моторка (Юрій Збанацький, Морська чайка, 1959, 199); На озерах, на болотах Крила птахів лопотять: Сірі гуси ізнялися, Білі лебеді ячать (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 353); Катер лопотів гвинтом і рвався вперед(Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 197); Навколо стояла така тиша, що було чути, як лопотіли крильми голуби (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 126). 6. Говорити поспішно, неясно. — То заходьте, заходьте до кімнати, прошу вас, товариші служиві, — дрібно й хутко лопотів.. Діодор (Іван Микитенко, II, 1957, 388); // Говорити незрозумілою для слухача мовою. Добрих п'ять хвилин лопотів з французом, виповідаючи йому все про своїх товаришів (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 111); // зневажл. Те саме, що базікати. Язик без кісток: що хоче — лопоче (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 182); — її мама тут! Он там стоїть із моїм чоловіком коло брами та й лопотить (Ольга Кобилянська, II, 1956, 216). ♦ Лопотіти язиком — те саме, що Ляпати язиком (див. ляпати). [Іван Андрійович:] Тільки ж я вас прошу.., не лопотіть язиком багато (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 203). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 547.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Лопота́ти, -чу́, -чеш и лопоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Шелестѣть (бумагой, лощеной матеріей). 2) Стучать или топать, бѣжа. Щось лопотить, чи не отаман? Стор. II. 244. Тільки що дасть Бог ранок, то всі до його аж лопотять. Кв. II. 25. 2) Хлопать. Крилоньками (голуби) лопотали. Гол. І. 265. Лопотить у домні. Грин. II. 95. 3) Болтать безъ умолку.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Лопота́ти, чу́, чеш и лопоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Шелестѣть (бумагой, лощеной матеріей). 2) Стучать или топать, бѣжа. Щось лопотить, чи не отаман? Стор. II. 244. Тільки що дасть Бог ранок, то всі до його аж лопотять. Кв. II. 25. 2) Хлопать. Крилоньками (голуби) лопотали. Гол. І. 265. Лопотить у домні. Грин. II. 95. 3) Болтать безъ умолку. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 377.