Ложа

Ло́жа, -жі, ж. Постель, ложе. Вдовиченко буде на білій ложі лежати. Чуб. V. 697. Милого ложа міх та рогожа, то мені постіль гожа. Чуб. V. 21. Сонце ся в ложі купає. Солнце зашло. Ном. № 598.

Зміст

1 Академічний тлумачний словник
2 Словник іншомовних слів Мельничука
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Джерела

Академічний тлумачний словник

ЛОЖА 1, і, жін. 1. Відділені перегородками місця для кількох глядачів у театральному залі. По ложах, по партері де-не-де мріють люди (Нечуй-Левицький, III, 1956, 304); В найкращу з усіх, в позолочену ложу Прозів, поклонившись, ста рик-білетер (Степан Олійник, Вибр., 1959, 64); // перен. Про людей, що сидять на цих місцях. Не аплодувала одна тільки ложа в театрі. Ложа більшовиків (Олександр Довженко, Зач. Десна, 1957, 19). 2. іст. Відділення масонської організації. В 1818 р. [І.] Котляревський вступив у полтавську масонську ложу «Любов до істини» (Історія української літератури, I, 1954, 152).

ЛОЖА 2, і, жін. Дерев'яна частина деяких видів ручної вогнепальної зброї (гвинтівки, мисливської рушниці тощо). В лівій руці старанно тримав [старшина] бойовий трофей — німецький автомат з довгою обоймою патронів, закладеною в ложі автомата (Іван Ле, Право.., 1957, 116).

ЛОЖА 3, і, жін., заст. Ложе (див. ложе 1). Милого ложа — міх та рогожа, То мені постіль гожа (Павло Чубинський, V, 1874, 21).

Словник іншомовних слів Мельничука

ЛОЖА ло́жа (франц. loge) 1. Місця для глядачів у театральному залі (навколо партеру й на ярусах), відокремлені перегородками. 2. Таємне товариство і місце зборів масонів.