Лобідка

Cловник Грінченка

Лобідка, -ки, ж. Ум. отъ лобода. ЗЮЗО. I. 113.

Сучасні словники

Словник української мови у 20 томах

ЛОБІ́ДКА, и, ж. зменш.-пестл. до лобода́.

"Було навіть таке, що підемо нарвемо лобідки, пожаримо на печі та й їмо, бо смачна була (з мемуарної літ.)."

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛОБОДА, и, жін. Найпоширеніший бур'ян, що засмічує посівні та городні культури; листя деяких видів цієї рослини вживають у їжу, як шпинат, салат тощо.

"Хома журився, що лобода й кукіль у просі зародився (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 159); Лобода біла росте не тільки на полі, але й на городах, левадах, по канавах тощо (Бур'яни і боротьба з ними, 1957, 39)."

Українська міфологія

ЛОБОДА, (лобідка) — символ нужди та вбогості.

"кажуть і співають: «Постав хату з лободи, — до чужої не веди!»; «Ото ласа їда з часником лобода!»"

Ілюстрації

Див. також

Вас зацікавить!

• Як лобода стала символом недолі й нещастя: письменниця розповіла, як українці виживали в голодомор.
• Рецепт: лобода в сметані