Лиходійка

Лиходійка, -ки, ж. Злодѣйка. Желех.

Значення

ЛИХОДІ́ЙКА, и, жін. Жіночий рід до лиходій. А вчора зненацька донька спитала: — Чи правда, що зла лиходійка стріляла? (Микола Нагнибіда, Степ.., 1958, 11); * Образно. — Отож, холодюга така. Хоч би вже не зима ця лиходійка, хоч би літо (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 32).

ЛИХОДІ́Й, я, чол. Той, хто чинить лихо, здатний чинити лихо. [Кармелюк:] Я ж не лиходій, я ж не звір, я ж не заїдав у світі чужого віку (Степан Васильченко, III, 1960, 484); — Лиходій! — дивлячись просто в очі куркулеві, промовив наймит. — Ми тебе судитимемо! (Іван Багмут, Щасливий день.., 1959, 194); * Образно. Зашуміли із лісу осокори: — Зростемо ми до неба скоро. Не страшні нам суховії-лиходії (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 144).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 497.

Синоніми

Злодійка,розбійниця,бандитка,душогубка

Ілюстрації