Лепіх

Лепіх, -ха, м. Раст. Gluceria spectabilis. Вх. Пч. І. 10.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛЕПЕШНЯ́К, рідко ЛЕПЕШНИ́К, а, чол. (Glyceria, R. Br.). Багаторічна трава родини злакових, що росте на дуже зволожених ґрунтах. Дно і укоси [осушних] каналів заростають вологолюбними рослинами — частухою подорожниковою, рогозою широколистою, вехою водяною, осокою, лепешняком водяним (Колгоспник України, 10, 1958, 41); Ноги затремтіли у Віті — не встояв на пеньку, плюснув у калюжу, помчав з-під мосту лепешником у лози (Степан Васильченко, II, 1959, 192).

Ілюстрації

Див. також

• Лепешняк великий

Джерела та література

1. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.81