Лепетати

Лепета́ти, -чу́, -чеш, гл. Лепетать, болтать; говорить невнятно. Не тямить голова, що язик лепече. Ном. № 12987. Лепече, як той пустий млин. Ном. № 12984.

Сучасні словники

Говорити нерозбірливо, неправильно (про дитячу мову).
Говорити невиразно, невпевнено, з трудом підшукуючи слова.
Говорити мовою, незрозумілою для співбесідника.
Говорити що-небудь несерйозне, нерозумне.
Вести легку, несерйозну розмову; балакати (у 1 знач.).

http://sum.in.ua/s/lepetaty

Джерела та література

Не плачте, мамочко! Не плачте! — лепетала вона своїм нетвердим язичком (Панас Мирний, I, 1954)
Я закінчила десятирічку, шукаю роботи.. — лепече Тамара, мов не своїм голосом (Антон Хижняк, Тамара, 1959 )
Ван знову лепетав щось по-китайському і, як дитина, кидався на руках у Пархоменка (Петро Панч, О. Пархом., 1939)
Лепече, як той пустий млин (Номис, 1864)
Ось біжать дві панночки, лепечуть одна до одної голосно, шпарко (Леся Українка, III, 1952)

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут мистецтв}}