Леління

Лелі́ння, -ня, с. Тихое теченіе. Тихе леління... води по камінні. Левиц.

Інші словники

ЛЕЛІННЯ, я, сер. Дія за значенням леліти.
1.Леліти - виблискувати, блищати, відбиваючи світло, проміння.
Далеко, далеко на самім горизонті леліло опалове світло — одблиск сонця (Леся Українка, III, 1952, 608); — Ти бачиш, княже? Там світає світ, Огнями грає, прискає промінням.. То над Москвою сяєво встає, На шоломах Кремлівських веж леліє (Микола Бажан, Роки, 1957, 229);
2.Леліти - виділятися яскравим кольором.
— Вертайся вмить і розкажи мені, чи не леліють білії вітрила (Леся Українка, I, 1951, 414); Після палаючого сліпучого дня млисто-бузково синіла польова далеч, леліла і кликала дівчат туди, де тополі за стернями, де зумкочуть коники на весь степ (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 173); Дві косички лилися й леліли, Як важке смолянисте кільце (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 214). 3.Леліти - тихо протікати; струменіти.
Прудко біжить та річка гоней із двадцять, до самої луки зеленої, — по луці вже тихо і широко розливається і тихо далі леліє попід гаями (Марко Вовчок, I, 1955, 180); * Образно. Ні гайка і ні струмка навколо. Тільки сонце з вишини пече, Тільки вітер понад низом віє Та пшениця навкруги леліє (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 159).

Ілюстрації