Легкодухий
Легкодухий, -а, -е. 1) Слабый, изнѣженный. 2) Малодушный, трусливый. Такі легкодухі, що в радощах та роскошах немає над їх, а в притузі вони як трава полягають. МВ. (О. 1862. І. 90). Чіпка росказував, який йому здався вовк: здоровий, а легкодухий. Мир. ХРВ. 45.
Сучасні словники
БОЯЗКИ́Й (який легко піддається почуттю страху), БОЯЗЛИ́ВИЙрідше,БОЯГУ́ЗЛИВИЙзневажл.,СТРАХОПУ́ДЛИВИЙпідсил. розм.,СТРАХОПУ́ДНИЙпідсил. розм.;ЛЯКЛИ́ВИЙ, ПОЛОХЛИ́ВИЙпідсил. (який постійно лякається); ТРЕМТЛИ́ВИЙпоет.,ТРЕ́ПЕТНИЙпоет.,ХАРАПУ́ДЛИВИЙрозм. (звичайно про тварин - який легко лякається, відчуває страх перед найменшою небезпекою); НЕСМІ́ЛИ́ВИЙ, НЕСМІ́ЛИЙ (не впевнений у собі, у своїх силах, боязкий і нерішучий); МАЛОДУ́ШНИЙ, ЛЕГКОДУ́ХИЙ (який пасує, відступає перед труднощами, небезпекою, не має мужності виступити з рішучим вчинком). - Вчора прибув сюди з Сенчі пан Суфщинський з жінкою та з дітьми. Панок боязкий, а його жінка ще полохливіша: бояться обоє тут зоставатись (І. Нечуй-Левицький); Олесю наче хто підмінив. До цього відлюдкувата, мовчазна, боязлива, вона поволі відтавала, вперше за все своє коротеньке життя обласкана братом (А. Дімаров); Таких себелюбних, запопадливих і боягузливих [як Долгін] Нерчин зустрічав (Н. Рибак); Біжить лякливий ворог, лишаючи на темному шляху людей, гармати, танки, кулемети (Л. Первомайський); Дехто з наших уже бачив лісника зблизька і вважає, що він несимпатичний, полохливий, обережний (П. Автомонов); - Не хвилюйся, моя трепетна лань, - лагідно озвався [батько до матері] (Є. Кравченко); - Подумавши, - сам зрозумієш, що вибраний мною спосіб - єдиний; показати самого себе перед Ольгою малодушним, несправедливим, мізерним боягузом (П. Колесник); -А що... що, коли мені там [у лікарні] скажуть: "Надто пізно, тепер уже ніщо не допоможе.."? - Шуро, - сказав батько, - невже ти така легкодуха? (О. Донченко). - Пор. зля́каний. ЛЕГКОВА́ЖНИЙ (який діє необачно, не поміркувавши; також про дії, вчинки, мову, в яких проявляється необачність),ЛЕГКОДУ́МНИЙ, ЛЕГКОДУ́ХИЙ, ЛЕГКОДУ́ШНИЙ, НЕСЕРЙО́ЗНИЙ, НЕСОЛІ́ДНИЙ, БЕЗДУ́МНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ВІ́ТРЯНИЙрозм.,ПУСТОПОРО́ЖНІЙрозм.,ШАЛАПУ́ТНИЙрозм.,ЛЕГКОМИ́СНИЙдіал.;КРУ́ЧЕНИЙ (схильний до необачних вчинків); ФРИВО́ЛЬНИЙкнижн. (який виходить за межі пристойності);ВІТРУВА́ТИЙ (непосидющий); ДЖЕНДЖУРИ́СТИЙ розм. (який кокетує своєю зовнішністю й одягом). Легковажні й легкодумні панни й дами так і липли й горнулись до його [Фесенка] (І. Нечуй-Левицький); Він має силу волі, щоб вчасно виправити легковажну поведінку (І. Ле); - З горя це він, - похмуро кинув Корж. - Легкодухі завжди тієї віри, де більш сала дають (З. Тулуб); Любов?! Як часто це слово на устах цокотух, легкодушних жінок!.. (Уляна Кравченко); Несерйозна людина; Прошу вважати цей лист науковим спростуванням вашої несолідної репліки щодо моєї персони (А. Крижанівський); "Побачити світу" - це єдине розумне зерно бездумного "перекотиполя", яким на ту пору я й був (І. Волошин); Порожній чоловік як той тарабан (прислів’я); Найбільше недолюблював [Янка Купала] порожні розмови, як і промови з трибуни, красномовні, але вбогі змістом і дуже розтягнуті (Т. Масенко); Хвастун - пустий чоловік (прислів’я); Перекидались [Кирило та Устя] словами, пустими і незначними, аби подати один одному голос (М. Коцюбинський); Не вітряна ж якась, а тиха, скромна Марина, з вічно сумними очима, уже третього причарувала (М. Зарудний); - Ти пустопорожній фантазер! - рикав Гризота, грюкаючи кулаком по столу (В. Речмедін); - Та ні, тут, здається, діло не в картах. Хлопець, щоправда, шалапутний-таки, а втім... (А. Головко); Була се плитка, легкомисна і наскрізь змислова натура, у котрої фізичні імпульси переважали над духовними (І. Франко); Старий.. повернув услід за возом, на якому курникав якусь веселу пісеньку шибенної вдачі Максим. Йому, крученому, набагато легше живеться на світі, ніж серйозній людині (М. Стельмах); - Я не фривольний гетеанець, я належу До моїх поетів швабських (Леся Українка); Вітруватий Дяченко таких підібрав собі й січовиків і вплав на конях пішов через Дніпро (І. Ле); Перехрестик побачив.. вже не молодого, але дженджуристого ротмістра, що упадав біля скромної, недосвідченої в залицяннях Марусі (С. Добровольський). - Пор. 1. безпу́тний. ЛЕГКОДУ́ХИЙ (позбавлений сили волі),СЛАБОДУ́ХИЙ, СЛАБКОДУ́ХИЙ, СЛАБОХАРА́КТЕРНИЙ, БЕЗВО́ЛЬНИЙ[БЕЗВІ́ЛЬНИЙ] (не здатний самостійно щось зробити, вирішити). [Кіндрат Іванович:] Оці образовані люди, то вони якісь легкодухі, нетерплячі (М. Кропивницький); Кирило Васильович напружено думав: "Мабуть, я помилився, залучивши в організацію цю слабодуху дівчину" (А. Хижняк); Перелякане жіноцтво істерично кричало, декотрі слабкодухі панни зомліли (Ф. Бурлака); Горпина Іванівна на всі боки чистила слабохарактерного чоловіка (Ю. Збанацький); Ніхто не мучив мене так, як один мій шкільний товариш, безвольний до краю (Леся Українка).
Ілюстрації
|
|
Див. також
https://starylev.com.ua/vidchaydushnyy-boyaguz цікавенька книга
