Латати

Лата́ти, -та́ю, -єш, гл. 1) Чинить, ставить заплаты, починять. Так розбагатіла: пот деру та спину латаю. Ном. № 1595. Церкву обдирає, а коршму латає. Ном. № 11723. 2) Прибивать лати на кровлю. Угор. 8) Бить. Ой, жінко, як начну Сергієм латати, то вся шкура на тобі буде тріщати! Маркев. 48.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛАТАТИ, аю, аєш, недок., перех.

1. Лагодити, пришиваючи латки.

2. Латати діру (діри)

3. перен., розм. Карати биттям.

Ілюстрації

Джерела та література

• Кайдашиха тільки хату замела та й сіла коло вікна старі сорочки латать (Нечуй-Левицький, II, 1956, 285);
• Незвична сидіти без діла, вона й зараз домоглась від Марусі роботи собі: латала свіжі проріхи на Петрусевій ватянці (Андрій Головко, II, 1957, 575);
• На розі вулиці моєї У голубому рундуку Працює швець: то черевики Комусь латає нашвидку, То залива комусь калоші (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 118);
• І не їсть [козацтво], і не спить, Пильно варту держить Та у стінах пробої латає (Іван Манжура, Тв., 1955, 81);
• Люди вбрали городину, позасівали шматки поля, підорюють наділені ниви, а хто снопами околоту обставляє стіни хат.. і латає стріхи (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 209);
• Не було [в Галичині] ані репертуару, котрий приходилось наскоро латати, перелицьовувати та перекладати з чужих мов, ані акторів (Іван Франко, XVI, 1955, 244).
• Та було б тобі, моя нене, довгий батіг брати, та щоранку, щовечора, як Сидорову козу, латати, та змалечку оті норови з мене виганяти... (Степан Васильченко, III, 1960, 115).