Лакуза

Лаку́за, -зи, м. = Лакиза. Оцей мій муж... а цей показує на того лакея цей пройдисвіт, лакуза. Рудч. Ск. І. 128. Ум. Лакузка.

Сучасні словники

ЛАКИ́ЗА, ЛАКУ́ЗА, и, чол. і жін., зневажл. Те саме, що лакей. [Парубок:] Ви обоє панського кодла: твій батько з лакизів, а її з поварів!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 68); Усім псевдовченим — царським лакизам Шевченко протиставив ідеал ученого — мислителя і борця, який живе нероздільно з народом (Наука і життя, 3, 1961, 13); У великих присінках — тиск, гармидер: пани вигукували, а лакузи, як ті швигалки, носилися перед ними (Панас Мирний, III, 1954, 257).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 438.

Ілюстрації