Кісно

Кісно, нар. = Тісно. Та його́ ще не кісно тре́ба. Да его еще не безотлагательно, не очень нужно. Зміев. у.

Сучасні словники

1. Присл. до тісний 1—3, 5, 6. Позаду на десятки кілометрів стелилося озеро, спереду і з боків тісно згрудилися прибережні круті скелі (Юрій Смолич, I, 1958, 99); У загальному, тісно набитому пасажирами вагоні стояв гомін, чулися збуджені голоси (Василь Кучер, Голод, 1961, 383); — Не жаль би було, якби не казав кравцеві..: не ший же щільно та тісно! Ший якмога ширше! Коли вчора дивлюсь, — на плечах чисто порозлазилось шитво (Нечуй-Левицький, I, 1956, 121); Вона стояла в нових чобітках з високими каблуками, в темно-зеленій армійській сукні, що тісно облягала її стан (Олесь Гончар, III, 1959, 396); У вітальні було повно люду:.. кріселок, канап невистало [не вистачило], і люди стояли тісно, гуртом (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 384); Стіни чотири тісно оточили Мене навколо: се ж увесь мій світ (Леся Українка, I, 1951, 145); Народ обліпив зборню так тісно, що свити злились в одну суцільну лаву і не було чим дихать (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 76); Стрічаю я Солов'їху; йде вона з церкви — така свята та божа, згорнула руки, губи тісно стулила, аж ніби запишалась (Нечуй-Левицький, II, 1956, 12); Одшматувала [Соломія] довгий пас од своєї підтички і з поміччю Остапа тісно зав'язала йому рану (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 357); Особливо тісно з революційним рухом Росії була зв'язана Північна Буковина (Комуніст України, 1, 1968, 42); Ось тільки [Гордію] й утіхи з цими молодятами, з якими зжився так тісно, що й уявити не в силі життя без них (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 89); // заст. Важко. У хаті наче туга давить усякого. Чогось наче темно, наче душно, наче тісно дихати (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 391); Цілу ніч писала в ліжку, почала невеличку поему і, здається, по їй не видко, як мені приходилось тісно при писанні (Леся Українка, V, 1956, 19); — Тепер на пашу тісно в наших сторонах, за тридцять ринських можна коня купити (Іван Франко, III, 1950, 69). Тісно зв'язувати (пов'язувати і т. ін.) з ким—чим — твердити про безпосередню взаємозалежність між ким-, чим-небудь. В. І. Ленін завжди тісно зв'язував будівництво комунізму з завданнями виховної роботи партії серед трудящих мас (Наука і життя, 6, 1959, 1); Труд Франко тісно пов'язував з боротьбою в ім'я кращого майбутнього (Максим Рильський, III, 1956, 109).

2. безос., у знач. присудк. сл. Про відсутність або обмаль вільного місця, простору де-небудь; про тісноту від скупчення кого-, чого-небудь. — Йдіть, бабо, трохи далі: там хати — там приймуть вас; там тепло принаймні: а в нас і холодно, й тісно (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 456); Дощ мрячив, то й найгірше було тим, що сиділи зверху возів, хоч і всередині так тісно було, що не можна було обернутися (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 202); [Горпина:] Слухайте: тут тісно нам удвох. Посуньтесь трохи (Степан Васильченко, III, 1960, 154); Ідемо ми. Не шляхом, ні — тісно. Розлилися, як повідь, по всьому степу, аж за обрій (Андрій Головко, I, 1957, 64); Тісно стало на греблі від людей і возів (Василь Кучер, Засвітились вогні, 1947, 64); // Про відчуття стиснення одягом, взуттям і т. ін. — В мундирі, бачите, тісно.. а то... щоб вільно було... (Панас Мирний, IV, 1955, 351); Безперестанку встаю, ходжу по хаті і знову важко сідаю. Мені тісно в моїй одежі, незручно у хаті (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 410).

3. безос., у знач. присудк. сл., перен. Про відчуття стиснення (у грудях, серці і т. ін.), про утруднене дихання. В грудях стало якось тісно... Я швидко пішов прямо на голос (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 67); // Про відчуття скованості, пригніченості. — На серце мов, на голову, на всеньке тіло вагою налягло лихо, гнітило мене, я чув, що мені тісно й на просторі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 144); // Про відсутність простору, свободи дій для кого-небудь, для прояву чого-небудь. Тобі [коню] тісно у леваді, — Мені душно жити в хаті. Ой пора нам погуляти. До козацтва завітати (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 352); Там і метелиці було тісно. Важкі дубові будівлі.. уперто затискали розгалуження заметілі (Михайло Стельмах, II, 1962, 394).

Ілюстрації