Кущ

Кущ, -ща, м. 1) Кусть. Коло білої хатки червоніє рясне вишеннє, чи високий кущ калини стріху підпірає. МВ. І. 18. Цвів кущ панської рожі. Левиц. І. 23. Тоді ляхи догадливі бували, усі по лісах, по кущах повтікали. Макс. 2) = Кущанка. 8) Группа. Трохи далі на белебень стоїть кущ вітряків, обвішавши крила. О. 1862. IX. 61. Ум. Кущик. А в городі... два кущики пижма. Мет. 70. І кущики вишукує травиці. К. Іов. 88. Бере баба грибки, коли дивиться у кущику гніздечко. Рудч. Ск. II. 32.

Сучасні словники

Кущ — іменник чоловічого роду, загальновживане слово в українській мові.

Значення: Ботанічне (основне значення): Кущ — це багаторічна рослина, яка має кілька стебел, що ростуть від самого кореня, на відміну від дерева, яке має одне стебло — стовбур. Типовими прикладами є: бузок, шипшина, смородина, малина. Приклади:

Біля хати ріс великий кущ бузку. З-за куща виглядав заєць. Переносне значення (образне або символічне): Щось, що за формою або розташуванням нагадує кущ. Наприклад: кущ будівель, кущ сіл (тобто група, скупчення). Може означати групу чогось згрупованого або пов’язаного. Приклади:

Вони об'єдналися в сільськогосподарський кущ. На полі — кущі вівса серед бур’янів. Синоніми: кущик (зменшувальне) зарості (у множині, якщо кілька кущів) чагарник (науковий або загальніший термін)

Ілюстрації