Кучма
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Кучма, -ми, ж. 1) Шапка мѣховая мохнатая. Kolb. І. 43. Гол. Од. 19, 69. Вас. 156. Благословіть, отче! каже Василь, знявши кучму. Федьк. Він і по одежі щось не просте: татарська кучма насунулась йому на очі. Стор. 2) Всклокоченная голова. Кучму да́ти. Причинить хлопоты, насмѣяться. Хто в Бога вірує, ратуйте!.. А хто ж таку нам кучму дав? Котл. Ен. Ум. Кучомка. Чуб. VII. 414.
