Кумкати

Кумкати, -каю, -єш, гл. О лягушкахъ: квакать монотонно, издавая звуки, подобные: кум-кум. Кумкають в них жаби рано й вечір. Мир. ХРВ. 5.

Зміст

Тлумачення із "Словника української мови"

КУМКАТИ, аю, аєш, недок.

Видавати звуки «кум-кум» (про жабу). Посеред нього [болота] в калюжах кумкали жаби (Фр., ІІІ, 1950, 118); Мені згадалось, як минулої весни сюди, на пустельну заплаву, де росли очерети і кумкали жаби в сонних озерцях, прийшов земснаряд і перший порушив споконвічну тишу гуркотом своїх машин (Жур., Вечір.., 1958, 136);
Видавати звуки, схожі на крик жаби. Вони негайно ж охрестили його жабником, стали кумкати й плигати по-жаб'ячому (Ю. Янов., II, 1954, 59).

КУМ-КУМ (вигук, що відтворює крик жаби)

звуконаслідувальне утворення, що має паралелі в інших мовах (пор. лит. kūmúoti «кумкати»);
бр. [ку́мкаць] «кумкати», п. [kum-kum], ч. kuň, kuňk, вл. нл. kunk, схв. кум, слн. [kúmkati, kúnkati] «видавати певний звук; рохкати»; (ГОРОХ)