Кульга

Кульга́, ги́, м. Хромой, безногій человѣкъ. К. Бай. 125.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КУЛЬГА́, и, чол. і жін., розм. Людина або тварина з укороченою чи хворою ногою.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 392.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Кульга - Кульгавий - Кульгати

Кульгавий, -а, -е. Хромой.

Кульгати, -га́ю, -єш, гл. Хромать. На Бога пеняєш, а сам кульгаєш. Ном. № 89. Одже дарма, що наука на катедрах культы або спала. Левиц. І.

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 323.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

КУЛЬГА́ВИЙ, а, е. З укороченою чи пошкодженою ногою; кривий (у 5 знач.). Й допоміг Жабі та кульгавому Іванові влізти у вагон і стрибнув слідом за ними (Досв., Вибр., 1959, 179); Вона вкинула барліг у станок до кульгавих поросят (Добр., Тече річка.., 1961, 40); // у знач. ім. кульга́вий, вого, ч.; кульга́ва, вої, ж. Те саме, що кульга́. Почали сходитися вовки, а ззаду них старий вовк, його брат.. Вовк перепитав усіх, ніхто не знав. Тоді став питати кульгавого (Калин, Закарп. казки, 1955, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 392.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Кульга́ 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота про людину

• Але: дві, три, чотири кульги́

розм.

Кульга́ 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота про тварину

• Але: дві, три, чотири кульги́

діал.

Орфографічний словник української мови. 2005.

Кульгавість -вості, ж. Нерівна хода, викликана хворобою ноги або її укороченням.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Мартін Кульга (словац. Martin Kuľha; 7 серпня 1976, м. Попрад, ЧССР) — словацький хокеїст, правий нападник. Виступає за ХК «Клермон» у другому дивізіоні Франції.