Кузня

Кузня, -ні, ж. Кузница. Вулкан, до кузні дочвалавши, будить зачав всіх ковалів. Котл. Ен. V. 19. Ум. Кузенька. Чг. 64. Поміж тими кузеньками ковалі кували. Чуб. V. 992.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КУЗНЯ, і, жін. Майстерня (або цех), де обробляють метал куванням. Інші збились біля кузень, лагодили броню, гострили шаблі, насаджували на списи ратища і виливали кулі (Олекса Стороженко, I, 1957, 397); У кузні ще раз-вдруге ударив молотком коваль на ковадлі (Андрій Головко, Літа.., 1956, 4); З великої кузні було чути сопіння ковальського міха і стук коваля (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 121); І кузню в тій далечі бачив Микита, Де б'є електричний, швидкий молоток (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 72); * Образно. Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Ів. Карпенка-Карого по праву можна назвати кузнею мистецьких талантів (Мистецтво, 5, 1964, 27).

Матеріал з Вікіпедії

Кузня — приміщення для обробки металів способом гарячого кування. Кузні зазвичай зрубні, вкриті ґонтом або дошками будівлі, в яких були горно, закріплене на вертикальній колоді ковадло, точило, корито з водою для гартування та охолодження виробів, стояк для підковки чобіт. Біля кузні влаштовувалось пристосування для шинування коліс, а також інколи стовп для прив'язування коней під час підковування.

Традиційний інструмент коваля складався з великих молотів та малих молотків, обценьків, рубил, пробійників і т.і. Наприкінці XIX ст. з'явились гайкові ключі, ключі для нарізання різьби, пили-ножівки, розточки, лещата, ножиці для металу тощо. Цікаво звернути увагу, що головні знаряддя кузні - міх, кувадло, молот, кліщі - мають слов'янські назви, а вдосконалений інструмент має німецькі назви - труба, мутра, шрубстак, обценьки, шнейдиз. Це вказує на те, що вдосконалення ковальської техніки з'явилось в Україні з Заходу.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

КУЗНЯ, кузница жен. кузленица новг. заведение лля ковки железных вещей, место, где куют, ковальня. Все кузни исходил, а некован воротился! Привели лошадь ковать, когда кузня сгорела. Кузня (гузня?) ниж. лубок для таски снегу, для катанья ребятишек, чуман. Кузло ср., новг., ниж., пермяц. кузнечная работа, ковка. На кузне кузла нет, не работают. | Кузнечный горн. Кузнь ·стар. вещи холодной ковки, утварь, посуда, оклады и пр. Кузнец муж. коваль, ковач, кто кузнечит, кует на кузне, занимается кузнечным делом или кузнечеством. Портной вор, сапожник буян, кузнец пьяница. Умудряет Бог слепца, а черт кузнеца. Для того кузнец клещи кует, чтобы рук не ожечь. Не кует железа молот, кует кузнец. Кузнецу, что козлу, везде огороды. У кузнеца, что стукнул, то гривна. У кузнеца рука легка: была бы шея крепка! Кому Бог ума не дал, тому кузнец не прикует. Захотел от кузнеца угольев! либо нет, либо самому надо. У калачника дрожжей, а у кузнеца угольев не проси. Муж кузнец, жена барыня. Он кузнец, что по чужим дворам кует. Кузнец. сиб. птица лилок, чурилка, козодой, Caprimulgus europeus. Кузнечик муж. насекомое конёк, кобылка, Gryllus, коник, прузик. | Пташка, похожая на малиновку: звонко и отрывисто кует голосом. Кузнечиха жен. жена кузнеца. | моск. швея, мастерица на женские уборы, обученная на Кузнецком мосту. Кузнецов, кузнечихин, им прнадлужщ. Кузнечий, кузнецкий, к кузнецам и мастерству их относящийся. Кузенный, кузничный, относящийся к кузницам.

Російсько-українські словники

Кова́льня – кова́льня, (кузница) ку́зня. Ку́зница – ку́зня (мн. ку́зні, ку́зе́нь, по ку́зня́х), (редко) кова́льня, ум. ку́зенька. Ого́нь, огонё́к – 1) (в)ого́нь (-гню́) (ум. о́гник, о́гничок), бага́ття, (гал.) ва́тра (ум. бага́ттячко, ва́терка), (костёр, очаг) о́гни́ще, ва́трище; (детск.) жи́ж(к)а, жижи́йка. • Высечь ого́нь – ви́кресати огню́. • Развести огонь – розве́сти́, розгніти́ти, розікла́сти ого́нь (бага́ття, ва́тру). • Не дали ли бы вы мне огоньку́? – чи не дали́-б ви мені́ вогню́, бага́ття (багачу́, при́ску, ва́терки)? • Заимствовать -ньку́ на трубку – залю́лювати. • Кузница на четыре огня́ – ку́зня на чоти́ри о́гнища. • Живой ого́нь (вытертый из дерева) – жива́ ва́тра. • Предать огню́ и мечу – спусти́ти на пожа́р (на ого́нь) і під меч положи́ти, огне́м спали́ти і кі́ньми стопта́ти. • Подлить масла в ого́нь – дода́ти га́рту. • Нет дыму без огня́ – ди́му без огню́ не бува́є. • Пройти сквозь ого́нь и воду – бу́ти на коні́ і під коне́м, на во́зі й під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ Рим і Крим. • Из огня́ да в полымя – з дощу́ та під ри́нву, з огню́ та в по́ломінь. • Попасть меж двух огне́й – попа́сти в ле́щата, потра́пити межи́ мо́лот і кова́дло. • Гореть как в огне́ – горі́ти як жар (як ув огні́), мов на кір горі́ти. • Ого́нь без пламени – (сами́й) жар. • Глаза горят словно ого́нь – о́чі горя́ть як жар. • Всё как огнё́м взяло – огне́м все пішло́. • Дом сразу был охвачен огнё́м – буди́нок відра́зу взя́вся огне́м, по́лум’ям. • Дышущий огнё́м – огнедиха́тий. [Огнедиха́тий драко́н]. • См. Анто́нов огонь, Блужда́ющий огонь. Пушечный ого́нь – гарма́тний ого́нь, гарма́тна стрільба́. • Он не был ещё под огнё́м – він не ню́хав ще по́роху, він не був ще в бою́. • Беглый ого́нь – перебіжни́й (розбивни́й) ого́нь; 2) ого́нь, жар, пал, за́пал. • Творческий ого́нь – тво́рчий ого́нь. • В нём много огня́ – в ньо́му бага́то огню́ (жа́ру, за́палу); 3) сві́тло (им. мн. світла́), ум. сві́телко, по́світ (-ту). • Зажигать, зажечь ого́нь (огни́) – світи́ти (засві́чувати), засвіти́ти ого́нь, посвіти́ти (позасві́чувати) світла́, посвіти́тися. [Всі лю́ди вже посвіти́лися]. • Потушить ого́нь – погаси́ти сві́тло. • Подайте огня́ – принесі́ть світло́, да́йте сві́тла. • Сидеть при огне́ – сиді́ти при сві́тлі.

Classes.RU Украинский язык для абитуриентов, студентов

кузня smithy, smithery, forge;farriery (амер.);blacksmith's shop.

Ілюстрації