Кудлатий

Кудлатий, -а, -е. Косматый, мохнатый. Собака кудлатий йому тепло, пан багатий йому добро. Ном. 1372. Вус кудлатий. Левиц. І. 34. Вхопив за бороду кудлату. Котл. Ен. V. 49. Дикий хміль колишеться кудлатими жмутками. К. Орися.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках КУДЛА́ТИЙ, а, е.

1. Який має довгу скуйовджену вовну; кошлатий, патлатий. Чіпка вступив у двір. Велика чорна кудлата собака кинулась на його з-під загороди (Мирний, II, 1954, 166); Прозорий вечір сліп, І ліс наїжився, мов хижий звір кудлатий (Рильський, Поеми, 1957, 28); Дітям сняться Кудлаті білі ведмеді (Нех., Під.. зорею, 1950, 52); // З довгою розкуйовдженою вовною. Він [Вовк] до Огню то рило підведе, То лапу коло жару сушить, То біля полум’я кудлатий хвіст обтрусить (Греб., І, 1957, 71); Здоровий сам [Лев], кудлата грива. На пиці широченний ніс (Гл., Вибр., 1951, 132); // Зробл. із шкури з такою вовною (про одяг, головні убори). Оце він пішов од ставу берегами в кудлатій баранячій шапці (Мик., II, 1957, 20); // З довгим і нерівним ворсом; волохатий (про тканини та вироби з них). І кепі кудлата зимова, і пальто, перелицьоване з якогось непоганого колись краму, і штани в смужку — все носило слід чийогось.. догляду (Ле, Міжгір’я, 1953, 401); Оленка садовила кудлатого ведмедика в автомобіль (Жур., Опов., 1956, 166); // у знач. ім. кудла́тий, того, ч. Про тварину з довгою скуйовдженою вовною. На річ таку Собаці Кінь сказав: ».. Коли б я не хотів у полі працювати, Коли б я хліба не возив, То що б стеріг тоді кудлатий І що б він їв?» (Гл., Вибр., 1951, 68).

2. Який має густе та розпатлане волосся на голові або обличчі; патлатий. Отець Степан був невеликий на зріст, присадкуватий, товстенький та кудлатий: волосся на голові, на короткій бороді стирчало, неначе розпатлане вітром (Н.-Лев., III, 1956, 21); [Хлопець:] Вона була тоді таким смішним, завжди кудлатим дівчатком (Л. Укр., II, 1951, 99); Ще донедавна з уявою про письменника, поета зв’язувався образ.. кудлатої, босякуватого вигляду особи (Еллан, II, 1958, 159); // З густим розпатланим волоссям. До нас з усіх боків тиснуться страшні, кудлаті обличчя, блискотять ножі, револьвери… (Фр., IV, 1950, 376); Коли я увійшов, мій приятель сидів біля столу. Він кивнув своєю кудлатою головою на канапу біля вікна (Досв., Вибр., 1959, 15); // Розпатланий, скуйовджений. З-за верби висунулась кінська голова, а за нею зачорніла висока шапка, зачервоніло повне лице з довгими чорними кудлатими вусами (Н.-Лев., II, 1956, 171); Зніяковівши, він сердито понурився, кудлаті брови лягли ще нижче (Ільч., Вибр., 1948, 28); // у знач. ім. кудла́тий, того, ч. Про людину з густим і розпатланим волоссям на голові або обличчі. — Параско, та хіба Варка Лоботрясиха вже розписалась із отим кудлатим?.. (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 146).

3. перен. З густими гілками, густим листям і т. ін., що нерівно стирчать. Ой березка зелененька, та трошки кудлата; Одчинялась у моєї дівчиноньки хата (Метл. і Кост., Тв., 1906, 332); Сонце світило на їх з-за Росі й пронизувало.. високий кущ очерету з кудлатими китицями, що закрив їх од млина (Н.-Лев., II, 1956, 312); Гілка вишні рясна і кудлата Нову схованку закрива (Мас., Сорок.., 1957, 379);//Який має вигляд пасма або клаптів (про хмари, туман і т. ін.). За колесами закрутився кудлатий пил (Стельмах, На.. землі, 1949, 44); * Образно. Клочилися хмари, кудлатою брудною ковдрою сунулись-сунулись над містечком (Головко, І, 1951, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 385.

Кудлатий, а, е. Косматый, мохнатый. Собака кудлатий — йому тепло, пан багатий — йому добро. Ном. 1372. Вус кудлатий. Левиц. І. 34. Вхопив за бороду кудлату. Котл. Ен. V. 49. Дикий хміль колишеться кудлатими жмутками. К. Орися.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 319.

Ілюстрації