Кріп

Словник Грінченка

Кріп, кро́пу, м. 1) Раст. Укропъ, Anethum graveolens. Лв. 96. Ой кріп та ромен та петрушечка. Чуб. V. 11. 2) = Окріп. Вх. Лем. 428.

Інші словники

КРІП, кропу, чол. Однорічна городня рослина родини зонтичних, що її використовують як ароматичну приправу для страв, а також для соління огірків і помідорів. У казармах подали бурлакам на вечерю куліш з одним кропом без сала (Нечуй-Левицький, II, 1956, 101); Зелений кріп вихапувався з-поміж повзучих огірків(Іван Франко, IV, 1950, 201); У нас там, на городах, пахне кропом У сизі ранки (Максим Рильський, III, 1961, 294).

Посилання

• «E-slovnik»
• «Словник української мови»