Кряча

Кряча, -ча́ти, с. Утенокъ. Трапляється, батьку, що кряча малеє ловить рибку краще ніж стареє. Макс. (1849), 84.

Етимологія слова

Слово "кряча" в українській мові також має етимологію, пов'язану зі слов'янською мовною родиною. Це слово пов'язують зі словом "крякати", яке означає видавати звук, подібний до кряку гуски або качки. Ідея полягає в тому, що качка відома своїм голосом, який схожий на крякання, і тому слово "кряча" може бути пов'язане з цим поняттям.

Також є версія, що слово "кряча" походить від стародавньоруського слова "краква", яке означало "качка". Це слово утворилося від давньоскандинавського "krāka", що також означало "качка".

Отже, слово "кряча" в значенні "качка" в українській мові має індоєвропейське походження і пов'язане зі слов'янським та скандинавськими мовами.

Синонімічні словники

КАЧЕНЯ́ (маля качки), КАЧА́, КРЯЧА́ розм.,ВУТЯ́ діал., ВУТЕНЯ́ діал.,ТА́СЯ дит.; ЧИРЯ́ (маля дикої качки). За городом качки пливуть, Каченята крячуть (пісня); На подвір’ї повно качат, курчат та кролят (О. Гончар); Трапляється, батьку, що кряча мале ловить рибку краще, ніж стареє (М. Максимович); Сіре вутя, Ой, сіре вутя, Ой, на морі ночує (пісня); [Дружки:] Вутя йде, вутенят веде (М. Кропивницький); Ой лугами йдеш, берегами йдеш - Пасуться тасята, ой, пасуться тасята (пісня); Невидимі крила чирят пролопотіли над верховіттям дерев (М. Стельмах).

Словник відмінків

Ілюстрації