Кривдонька

Кри́вдонька и кри́вдочка, ки, ж. Ум. отъ кривда.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
- 4.1 Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка
  - 4.1.1 Кривда

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КРИ́ВДОНЬКА, у, и, жін., зменш.-пест. = Кривда.

КРИ́ВДА, и, жін.

1. Несправедливий учинок щодо кого-небудь, несправедливе ставлення до когось, чогось; несправедливість (у 2 знач.). Його [І. Франка] інтересують соціальні й економічні сторони того [сільського] життя, гніт, страждання і всяка кривда (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 36); Колись гордий противник усякої кривди, тепер низько клонив [суддя] перед нею голову (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 42); [Сильвестр:] Смирись, Микито! Скрізь ти кривди бачиш, Які судити ти ще молодий (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 14).

— Образа, ураза. Не стільки гірка кривда, як злість налила її очі сльозами (Нечуй-Левицький, I, 1956, 369); Не мав [Іван] до Палагни жалю, навіть кривди не чув у серці, хоч бився за неї з Юром (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 343); Олена розплакалася... То не були сльози гіркого жалю чи невигоеної кривди (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 9).

Кривду мати від кого та без додатка — бути ображеним, скривдженим кимось; ображатися. — Надіюся, любий брате, Що не будеш кривди мати (Іван Франко, XII, 1953, 446); Кривду робити (чинити і т. ін.) кому — несправедливо поводитися з ким-небудь, ображати когось; кривдити (у 1 знач.); Лучче [краще] кривду терпіти, як кривду чинити (Номис, 1864, № 2294); — Ну, чого ти плачеш? — знов почала Настя, .. — чи тобі хто кривду яку робить? (Леся Українка, III, 1952, 736).

2. Те саме, що шкода. Думаю, що йому не буде кривди, якщо партія дасть йому більшу плату за той час роботи при редакції (Леся Українка, III, 1952, 693); Вона.. без кривди домашньому комфорту могла робити ще більші пожертвування (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 101); Яка їм із того кривда, вони не могли сказати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 106).

3. нар.-поет. Те саме, що неправда. Що мусим робити? Нема правди, не виросла; Кривда повиває... (Тарас Шевченко, I, 1951, 146); Земле, моя всеплодющая мати, .. дай.. Ясність думкам — в серце кривди влучать (Іван Франко, X, 1954, 12); Ми ростемо у височінь і вшир, І правда наша кривду поборола... (Максим Рильський, II, 1960, 89); — Не вчись, дочко, брехать! Кривдою світ пройдеш, та назад не вернешся (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 95).