Краса

Краса́, си́, ж. 1) Красота. Дочка в тебе буде на ввесь світ красою, а зять на ввесь світ славою. К. ЧР. 56. Ой хоч знайдеш з русою косою, да не знайдеш з такою красою. Нп. Краси набіратися. Хорошѣть. Поки Явтух ріс та краси набірався, Фрузина ледачіла, старілась. Св. Л. 65. 2) Раст. Amarantus caudatus L. ЗЮЗО. І. 111. Ум. Красонька. Свою красоньку утеряла, хоть я й молода. Макс. Круз нове люстренько виглядалася, сама своїй красонці дивувалася. Чуб. V. 6.

Сучасні словники

Краса Академічний тлумачний словник

1. Властивість, якість гарного, прекрасного. Парубок постояв на згірку, помилувався красою околиці (Панас Мирний, I, 1949, 128); Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (Іван Франко, XIII, 1954, 324); Боротьба за чистоту, красу і багатство української мови.. — це наша спільна справа (Максим Рильський, III, 1956, 96); Краса, її благотворний вплив на людство, краса як могутній рушійний чинник вдосконалення людського суспільства — саме така краса становила естетичний ідеал Шевченка (Вітчизна, 3, 1961, 128). В усій (повній) красі — в усій величі, в усьому блиску. Коли він зійшов на горбок, перед ним встали в повній красі всі ниви (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 394); — Хіба не буває, що в одному-єдиному вчинку людина розкривається в усій своїй душевній красі!? (Андрій Головко, I, 1957, 458).

2. Оздоба, прикраса кого-, чого-небудь; слава. Ви [Панас Мирний], найбільш шанований мною письменник український, сила й краса літератури нашої (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 195); Амвросій Бучма, друг наш Бронек — Народу гордість і краса! (Максим Рильський, III, 1961, 91); З кріпосної брами вилетів гусарський полк, краса всіх кінних полків (Олександр Довженко, I, 1958, 263).

3. Гарна, приваблива зовнішність; урода (у 2 знач.). Нащо ж мені краса моя, Коли нема долі? (Тарас Шевченко, І, 1951, 55); Під деревом.. стояла дивної краси висока молода красуня в білому убранні (Нечуй-Левицький, III, 1956, 291); Стрункий, весь зітканий із м'язів, він їй здавався живим втіленням сили й краси... (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 29). Набиратися (набратися) краси див. набиратися; Наводити (навести) красу, жарт. — чепуритися, митися тощо. В одній перукарні, куди Анрі-Жак зайшов, щоб навести красу, перукар запропонував йому свого велосипеда (Юрій Яновський, II, 1954, 58).

4. заст. Красуня. А Катря й не чує: — Чому не прийшов? Чому його нема? — Не знаю, не знаю, моя красо! (Марко Вовчок, I, 1955, 208); Групи незайнятої молоді стояли по обох боках входу, .. обіймаючи критичними поглядами кожну нову.. красу (Іван Франко, VI, 1951, 220); Краса несказанна була та цариця (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 136).

Краса Українсько-російський словник

красота, поэз. краса; разг. прелесть (привлекательные особенности чего-н.) яка красота! — какая красота! разг. какая [что за] прелесть!

Краса Орфографічний словник української мови

іменник жіночого роду

Краса Словник синонімів

(людська) врода, вродливість, р. ліпота; (усе гарне) як ім. прекрасне; П. велич, блиск; (літератури, хто) оздоба, прикраса; (- жінку) красуня.

Краса Словник синонімів Полюги

(сукупність гарного) красота, (про людину) врода, вродливість.

Краса Словозміна

Відмінок	Однина
Називний	краса́
Родовий	краси́
Давальний	красі́
Знахідний	красу́
Орудний	красо́ю
Місцевий	на/у красі́
Кличний	красо́*