Кошара

Кошара, -ри, ж. Сарай, загорода для овецъ. Чуб. VII. 394. Шух. І. 185. Чужо кошара овець не наплодить. Ном. № 9659. Сімсот овець дам з кошари. Мет. 9.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КОША́РА, и, жін. 1. Загорода або хлів для овець, кіз; вівчарня. Було собі Ягня, потішненьке таке, В кошарі не було такого (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 157); В кошарі його обливало ціле море овець (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 334); А отут стоїть кошара, В ній живе овець отара (Марія Познанська, Ми зростаєм.., 1960, 79); // рідко. Хлів для великої рогатої худоби. На подвір'ях і кошарах ремигали лежма воли (Олександр Довженко, I, 1959, 85); // перен., зневажл. Про будь-яке приміщення, переповнене людьми. Еней, ввійшовши в сю кошару, Побачив там багацько душ (Іван Котляревський, I, 1952, 142); З цієї кошари [в'язниці] ще ніхто не виходив (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 88). 2. дорев. Дерев'яний фабричний будинок. Тут і там поміж ямами здіймалися кошари або великі шопи, що були складами.. добутого матеріалу (Іван Франко, VIII, 1952, 400); Вузенькі вулички роїлися робітничим людом, по кошарах фурчали млинки (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 24); // Житловий будинок для робітників біля фабрики, на промислі тощо. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 315.