Коряк

Коря́к, -ка́, м. 1) Ковшъ. Святе діло наші січові коряки! У нашому коряці утопиш иншого мізерного ляшка. К. ЧР. 122. Льохи, шинки з шинкарками, з винами, медами, закупили запорожці та її тнуть коряками! Шевч. 369. 2) Плата мельнику мукою за помолъ. Моє діло мірошницьке: підкрути та й сядь, а коряки бери. Ном. стр. 285, № 3114. 3) = Корець 3. Вх. Зн. 28. Ум. Корячо́к. Кожному гостю по корячку і почали частуваться і кружать. Стор. МПр. 154.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КОРЯК 1, а, чол.

1. Кругла посудина з ручкою для зачерпування й виливання води (молока, вина тощо); корець (у 1 знач.), ківш (у 1 знач.). Повитягав [кухар] з казана.. зварену рибу і склав її в стябло, чи здоровий коряк, в котрому навіть держално було видовбане (Нечуй-Левицький, II, 1956, 222); Треба коряк який взяти до рук, Напиться води-джерелівки (Іван Франко, XI, 1952, 417); — Пийте! — піднесли йому [голові колгоспу] алюмінієвий коряк молока (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 53);

// Черпак для вихлюпування води з човна. — Човен, сказати правду, .. тече, та там коряк лежить, — будете вихлюпувати (Остап Вишня, II, 1956, 215).

2. Дерев'яний черпак для набирання зерна, борошна тощо. [Кукса:] Піди у млин, нехай Антон візьме коряк з якого там купецького лантуха (Марко Кропивницький, I, 1958, 176); * У порівняннях. Підставляє [мірошник] пальці під мучник, підносить чорну, мов старий коряк, руку до носа, підіймає голову до коша: — Левку, засипай! (Михайло Стельмах, I, 1962, 146);

// Міра сипких тіл (як плата за мливо). Моє діло мірошницьке — підкрути та й сядь, а коряки бери! (Номис, 1864, № 3114); Як тілько млина я поставив, Коряк непомірний помольцям приправив (Іван Манжура, Тв., 1955, 249).

КОРЯК 2 див. коряки*.

*КОРЯКИ́, ів, мн. (одн. коряк, а, чол.; корячка, и, жін.). Народність, що живе переважно в Коряцькому національному окрузі Камчатської обл. РРФСР.