Корчівка, -ки, ж. 1) Выкорчеванное мѣсто. Се корчівка: тут були колись грабки він вирубав, після викорчував та й почав сіяти. Брацл. у. 2) Нижняя доска въ корці колеса водяной мельницы. Мик. 480.
