Корона

Корона, -ни, ж. Корона. Являлась перед ним в золотій короні, як малюють святих на образах. Левиц. І. 271. Ум. Коронка, коро́нонька, короночка. А за нею Мати Божа, зложила корононьку на її головоньку. Рк. Макс.

Зміст

1 Корона-це...
- 1.1 Сучасны словники
2 Історія
3 Корони у королівстві Русі
4 Види
5 Медіа

Корона-це...

Коро́на (кору́на, від лат. corona — вінок, вінець) — головний убір, що є символом монархічної влади. Слово корона означає «на волоси надіта» (ко-ру-на). Голова людини в короні знаходиться в замкнутому металевому кільці, котре захищає його мозок від впливу зовнішньої негативної енергії і магнітних бур. Гострі вертикальні виступи по всьому периметру корони грали роль антен, котрі зв'язували правителя з всесвітнім інформаційним полем, що допомагало йому приймати вірні, незалежні від оточуючих рішення і не страждати головними болями. Крім того, термін «корона» вживається в державному праві деяких монархічних держав для позначення влади (прерогативи) монарха, а також щодо осіб, що призначаються монархом і діють від його імені — в цивільній адміністрації, збройних силах і судах (коронний суд, міністри корони тощо).

Термін «корона» (англ. The Crown) широко застосовується в англійському праві.

Сучасны словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Металевий з коштовними прикрасами вінець, що його носять на голові монархи як символ влади. Там лежав князів скарб.., золоті корони, обсипані діамантами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 302); Цар старий давно помер, Замість нього вже тепер Син його сидів на троні В царськім одязі й короні (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 108); * Образно. Так! пастух у полі — владар, Трон йому — гора крута, Сонечко над головою — То корона золота (Леся Українка, IV, 1954, 120); // Зображення такого вінця на гербах, орденах і т. ін. Ні, настане час великий Небесної кари. Розпадуться три корони На гордій тіарі! (Тарас Шевченко, I, 1951, 265); // чого, перен. Те, що своїм виглядом нагадує такий вінець. Раптом на тлі синього моря пропливає корона золотого волосся. Морські очі [жінки] встромилися в мене і біле обличчя привітно киває (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 292); Марійка.. трусонула короною каштанових кіс (Олесь Донченко, V, 1957, 278). 2. перен. Влада монарха. Шотландське лицарство усе перейшло Служити в англійському війську, Пішло боронити мечем і щитом Корону і владу англійську (Леся Українка, I, 1951, 354); В Петрограді скинули вседержавну корону (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 115); // заст. Держава, уряд, влада (у 2 знач.). Старий Кодак був колись городом і належав до польської корони (Олекса Стороженко, I, 1957, 246); Європеєць — захисник колоній Все хитрує, крутить і вихля, Він британській молиться короні Й африканця жалить, мов змія (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 19). 3. астр. Світлий ореол навколо Сонця, який видно під час сонячного затемнення. Під час повного сонячного затемнення, коли Місяць закриває диск Сонця, яскраве світло не перешкоджає бачити слабке світло корони (Наука і життя, 2, 1957, 12).

Публічний електронний словник української мови

КОРО́НА2, и, ж., рідко. Те саме, що кро́на2. Перемучився я так місяць і поїхав до Києва, до спеціаліста-професора. Що мені коштувало і нервів і грошей (40 корон кожні оглядини) (Коцюб., III, 1956, 439); Йому [панові Бадовському] залишилося тільки.. шляхетство, 12 корон пенсії і велике точило (Козл., Ю. Крук, 1957, 366).

Історія

Появу відносять до держав Стародавнього світу (Давній Єгипет, Стародавній Рим, Шумер) у вигляді діадеми.

Набули поширення в державах Європи після християнізації.

У християнській традиції європейської культури, прийнята церковна санкція на аутентифікацію монархічної влади, коли новий монарх бере участь в церемонії коронації, під час якої корона поміщається йому на голову представником релігії.

Спеціальні головні убори для позначення правителів беруть витоки з передісторії, і існували в багатьох окремих цивілізацій по всьому світу. Як правило, рідкісні і дорогоцінні матеріали використовувалися для виготовлення корон, але тільки з огляду на підвищення їхньої коштовності. Золото та дорогоцінні камені поширені в західних та східних коронах. У індіанських цивілізацій доколумбового Нового Світу використовують, наприклад, рідкісні пір'їни; так само в Полінезії (наприклад, Гаваї).

Коронація часто поєднується з іншими ритуалами, такими як інтронізація (трон такий же символ монархії, як корона) і помазання (знову ж релігійна санкція).

В окремих культурах корона не використовується для коронації, але голова все може бути інакше символічно прикрашена, наприклад, як королівська Тікка в індуїстській традиції Індії.

Зараз, як правило, монархи носять корони лише в особливо урочистих випадках.

Корони у королівстві Русі

В час боротьби за київський престол великий князь Ізяслав Ярославич (1024–1078) був прогнаний 1073 братами батька — князями чернігівським Святославом і переяславським Всеволодом. Князь Ізяслав безуспішно звертався за допомогою до племінника дружини Гертруди, польського князя Болеслава ІІ, потім німецького короля Генріха IV. Тим часом його син Ярополк Ізяславич одружився з Кунегундою, донькою маркграфа Східної марки Дедо ІІ фон Веттіна, який сприяв встановленню їхнього контакту з папою Григорієм VII. Весною 1075 князь Ярополк Ізяславич провів успішні перемовини у Римі, де вперше в історії давньоукраїнської держави коронувався разом з дружиною на короля (rex) та королеву (regina) королівства Русі, як було названо Київську Державу. Згодом у посланні від 17 квітня 1075 папа сповістив, що бере також Ізяслава Ярославича під свою опіку як короля королівства Русі (Demetrio regi Ruscorum). З наказу папи князь Болеслав ІІ допоміг захопити київський престол Ізяславу Ярославичу (1077), який загинув наступного року у битві з племінниками на Нежатиній Ниві під Черніговом. Король Ярополк Ізяславич змушений був задовільнитись князівським престолом на Волині. Він загинув 1086 в час походу до Галичини.

Відомі згадки пізніших часів про пропозицію папи Інокентія ІІІ коронувати галицько-волинського князя Романа Мстиславича (1204), від чого той начебто відмовився.

Папа Григорій IX у листі до незнаного князя, яким ймовірно був Данило Галицький, іменує його світлим королем Русі (лат. Illustri Regi Russiae), пропонуючи свою опіку. Данило Галицький у 1240-х роках декілька разів відмовлявся прийняти присланий папою вінець через небажання провокувати татар. Зрештою у грудні 1253 відбулась його коронація у Дорогочині. Не збереглось жодних згадок про вигляд вінців, якими коронувались ці князі. Також невідомий вигляд вінців, якими коронувались на королів Русі наприкінці ХІІ ст. та у ХІІІ ст. угорські королевичі з династії Арпадів.

На початку XIV ст. королівством Русі правив король Юрій І (Regis Rusie, Princeps Ladimerie), на печатці якого зберігся вигляд його корони. Першочерговою метою нападу Казимира ІІІ на королівство Русі весною 1340 було захоплення клейнодів королів, зокрема двох корон, які він вивіз до Кракова і подальша доля яких невідома.