Коровай
Коровай, -ваю, м. Свадебный хлѣбъ. Через тиждень молодиці коровай місили на хуторі. Шевч. 108. Коровай бгати. Дѣлать коровай. Хорошії коровайниці хороший коровай бгають. Ном. № 7156.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КОРОВА́Й, ю, чол., етн. Великий круглий пухкий хліб із прикрасами з тіста, який печуть на весілля. Хорошії коровайниці хороший коровай бгають (Номис, і 1864, № 7156); Починався весільний обряд.. печенням короваю (Іван Франко, VIII, 1952, 61); На середньому столі стояв.. великий, спечений на всю піч з різними фантазіями коровай (Яків Качура, Вибр., 1953, 287).
Універсальний словник-енциклопедія
Священний хліб в українців; відіграє важливу ритуальну роль у весільних обрядах; фігурував колись як жертовна річ; приготування к. пов'язане з численними ритуальними діями, супроводжується спеціальними співами; к. оздоблюють зображеннями сонця, місяця, голубів, випечених з тіста, а також символічним світовим деревом.
О. насущник, (хлібина) паляниця, бухан, буханець, книш, (пшеничний) калач, булка, (яшний) яшник; (весільний) коровай, ФР. гостинність, пригощання <н. спасибі за хліб>, П. (легкий) заробіток, прожиток <н. заробляти на хліб>, (насущний) ІД. харчі, їжа, (чого) першооснова /н. вугілля — хліб індустрії/, мн. ХЛІБИ, пашня, кн. як ім. зернові, колоскові, хлібець, хлібеня, хлібина
Ілюстрації
|
|
|
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
Короваї на весілля
Короваї на весілля випікалися ще на Русі. Ця традиція сягає корінням у далеке минуле. Обдаровування короваєм було заключним етапом всієї весільної церемонії. Це було свого роду свідченням того, що юність нареченої і нареченого закінчилася. Причому короваї на весілля пеклися тільки для першого шлюбу. І чим пишніше вони виходили, тим багатшим і щасливішим ставали майбутні молодята (прикмета така).
Коровай мав багато шарів, і ділив його хресний батько нареченої або нареченого. Верхівка завжди діставалася молодим, середня частина відправлялася до гостей, а от низ із запеченими в нього монетами віддавали музикантам.
Для випічки використовували в основному пшеницю, тобто древній символ родючості. А традиція заломлення короваю прийшла з Англії - там ламали весільний пиріг.
Коровай вважався і вважається символом достатку, щастя, достатку. При його випіканні раніше дотримувалися величезна кількість обрядових правил. Без цих ритуалів короваї на весілля не вважалися правильними і до кінця приготованими. Припустимо, наречена ніколи не повинна випікати весільний пиріг сама. Місити тісто і прикрашати виріб могла тільки заміжня жінка. Причому, добре, якщо вона щаслива в шлюбі, має дітей. Така жінка зможе поділитися своїм щастям з молодятами. Короваї на весілля ні в якому разі не повинна піч вдова, бездітна або розведена жінка. Процес приготування мав масу нюансів: необхідно було вмитися, вимити руки, надіти на голову хустку, натільний хрестик і прочитати молитву «Отче наш». У піч коровай повинен був помістити одружений чоловік. Подавався весільний пиріг після розпису і вінчання.
Зараз тамада готує промову, під яку батьки нареченого зустрічають нареченого і наречену. Коровай повинен лежати на красивому рушнику. Тримає його мати нареченого. Молоді приймають з її рук коровай, потім вони по черзі відкушують або відламують від нього по шматку. У кого він виявиться більше, той і буде головою сім'ї.
Багатьох цікавить відповідь на питання: як прикрасити коровай на весілля? Зазвичай для цього використовують різні візерунки з тіста, що символізують певні поняття. Припустимо, колосся пшениці є побажаннями багатства і достатку, листя і квіти калини - родючості та любові. Це пов'язано з давньослов'янськими традиціями. У наші дні по зовнішньому краю виріб прикрашають жгутиком з тіста. Можна випекти два переплетених кільця - символ любові, що означає довге сімейне життя. Прикрасами можуть служити і фігурки місяця, сонця, лебедів - так звані символи нерозлучною пари. Смислове навантаження доповнять і тонкі джгутики, і красиві квіти з тіста, і кіски, і витончені пелюстки, і різьблені листочки. Дуже часто для прикраси використовуються свіжі грона калини, якщо є можливість їх дістати. Завдяки сучасним кулінарним технологіям короваї на весілля можна робити різнокольоровими, використовуючи різні відтінки тесту. Це робить вироби ошатними і красивими. При випіканні весільного пирога завжди необхідно враховувати кількість гостей.
Якщо вам необхідний коровай на весілля, скільки коштує його випікання, ви можете дізнатися у фірмі, яка цим займається. Ціна залежить від ваги виробу. Наприклад, коровай вагою близько кілограма обійдеться приблизно в 1200 рублів. Вибирайте майстра-кулінара не тільки за вартістю його послуг, але і за відгуками, а також за його відношенню до традицій.
Українські традиції
Коровай
Коровай — обрядовий хліб, поширений серед багатьох слов'янських народів. Але для української обрядової традиції коровай як символ має особливе значення, використовується у численних обрядових діях і вирізняється багатоманітністю варіантів. Коровай як обрядовий атрибут має глибокі традиції. У давньоруській літературі нерідко зустрічаються згадки про цю ритуальну язичницьку страву, яка засуджувалась офіційними церковними колами. Однак висока престижність короваю як обрядового хліба сприяла стійкості цього елемента культури і навіть зміцненню його символічного статусу. Особливе значення коровай має в українському весіллі. Відсутність короваю означала неповноцінність обряду, а людина, яка з бідності, сирітства чи якихось інших причин була позбавлена весільного короваю, одержувала прізвисько (а то й прізвище)Безкоровайний. Недарма про людей, наділених особливим почуттям власної гідності, казали:Сидить, мов коровай на весіллі. Весільний коровай і зараз випікають із кращих сортів муки, із розчинного тіста на маслі, яйцях. Зверху його оздоблюють виробами з тіста: шишками, голубками, жайворонками, качечками, квіточками, колосками тощо. Крім того, коровай прикрашають зеленню барвінка, ягодами або цвітом калини, червоними стрічками, подекуди — гілками плодових дерев, оплетеними тістом. На Чернігівщині та півночі Полтавщини коровай пов'язують червоним кролевецьким рушником. До короваю шанобливо ставляться від початку його виготовлення найбільш поважними жінками-коровайницями і до розподілу старшим дружкою або старостою в кінці весільного застілля і роздачі "на мир Божий". Ще й досі при виготовленні короваю дотримуються звичаїв, що йдуть з глибокої давнини. Посадивши коровай у піч, коровайниці піднімають до стелі діжу, танцюють з нею, співаючи величальних пісень. Навіть вода, якою коровайниці миють від тіста руки, набуває особливого значення. Вони символічно вмивають нею всіх присутніх на обряді, цілуються навхрест, а потім, співаючи, воду виливають під родюче дерево: щоб вишеньки розвивались, щоб дітоньки любувались. Коровай як символ завершення аграрного року завжди випікали й на обжинки; разом із обжинковим снопом він є одним із найважливіших атрибутів свята Врожаю.
