Конклав
Конклав, -ву, м. Конклавъ. Шевч. (1883), 199.
Зміст
Сучасні словники
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
КОНКЛАВ (від лат. conclave – кімната, що зачиняється) – канонічний інститут Римо-катол. церкви, що регулює обрання Папи Римського кардиналами, які збираються у Ватикані за зачиненими дверима. http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Konklav
Академічний тлумачний словник
КОНКЛА́В, у, чол. Рада кардиналів, що обирає римського папу. У кріслах сидять недвижно, як манекени, кардинали.. Має відбутися конклав (Петро Колесник, Терен.., 1959, 80). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 260. http://sum.in.ua/s/konklav
Ілюстрації
Історія слова Коноклав
Процедура обрання Папи Римського варіювалася впродовж століть. У добу середньовіччя імператор й аристократичні рим. родини не раз втручалися в перебіг виборів, перетворюючи їх на політ. процес. Усунення впливу світської влади на обрання папи було однією з цілей Григоріанської реформи (Григорій VII, світське ім'я Гільдебранд, гол. провідник реформи, з 1049 був довіреною особою кількох пап, справляв значний вплив на політику папського престолу, Папа Римський 1073–85). Папа Миколай II (1059–61) передав 1059 виняткове право обирати папу кардиналам; рим. духовенство і народ мали скликатися після виборів для висловлення своєї згоди. Папа Олександр III (1159–81) 1179 скасував положення про необхідність згоди народу й духовенства, ухваливши правило, згідно з яким при цілковитій незгоді між кардиналами правильно обраним вважається кандидат, який набере 2/3 голосів. Порядок проведення К. остаточно запровадив 1274 папа Григорій Х (1272–76), він закріпив норму щодо ізоляції кардиналів на час К., аби попередити будь-яке стороннє втручання й скоротити час виборів (сам Григорій Х був обраний після 2-х років і 9-ти місяців засідань). Нині порядок проведення К. визначає апостольська конституція Universi Dominici gregis, видана папою Іоанном Павлом II 22 лют. 1996. У К. беруть участь лише кардинали (за винятком тих, кому до дня смерті папи виповнилося 80 років). Максимальна кількість кардиналів-виборців не повинна перевищувати 120 осіб. Папою може бути обраний будь-який католик чол. статі, здатний прийняти обрання (з 1378 папами обиралися лише кардинали). К. відбувається на тер. Ватикану, у місці, зачиненому для сторонніх. Кардинали в цей час живуть у Будинку св. Марти, відбувають богослужіння в капли-цях Апостольського палацу й голосують у Сікстинській капелі. Кардинали можуть залишити К. лише після обрання папи; у разі крайньої потреби кардинал може вийти з Ватикану з поважної причини, визнаної такою більшістю учасників К. Під час К. будь-яке спілкування кардиналів із зовн. світом заборонене; усі зобов'язані суворо дотримува-тися таємниці, навіть і після К. На 15-й день (або, у крайньому разі, не пізніше 20-го дня) після смерті папи кардинали-виборці збираються в соборі св. Петра на месу, потім урочистою ходою йдуть до Сікстинської капели, де починається К. Кардинали беруть участь у таємному голосуванні двічі вранці й двічі після обіду; для обрання папи потрібно 2/3 голосів присутніх кардиналів. Якщо після 12 днів жодний кандидат не отримає потрібної кількості голосів, кардинали можуть обрати папу абсолютною більшістю голосів. Після кожного голосування бюлетені спалюють у печі. Якщо за результатами виборів нікого не обрано, у піч підкидають вогку солому, що робить дим чорним. У разі обрання нового папи спалюють лише бюлетені – і спостерігачі бачать білий дим – знак обрання нового понтифіка. Після завершення виборів кардинал-декан просить обраного кандидата висловити свою згоду з обранням і запитує його, яке ім'я він приймає. З моменту прийняття власного обрання новий папа отримує повну й найвищу владу в РКЦ. На цьому К. завершується. Учасниками К., на 4-му засіданні якого 19 квіт. 2005 новим Папою Римським було обрано кардинала Йозефа Ратцингера, який прийняв ім'я Бенедикта XVI, були: глава Української греко-католицької церкви кардинал Любомир Гузар та глава конференції єпископів Римо-католицької церкви в Україні кардинал Мар'ян Яворський.
Стаття написана: РУБЛЬОВА Наталія Степанівна
Публікація: 2008 року
