Колія

Колія, -лії, ж. 1) Колея. Держи по колії. 2) Желѣзная дорога, рельсы. Так і преться машина по колії. Ромен. у. 3) Порядокъ, очередь. Тепер прийшла колія, так треба йти. Ум. Колійка. Ой пійду я, пійду дорогою широкою, ой гляну я, ой паду я в колійку глибокую. Мет. 65.

Залізнична колія (рос. железнодорожный путь, англ. railway track; нім. Gleis n) — комплекс інженерних споруд та пристроїв, що утворюють дорогу із рейковою колією, призначених пропускати залізничний рухомий склад із установленою швидкістю[1]. Основні елементи залізничної колії: верхня будова — рейки із скріпленнями, стрілочні переводи, шпали, баластний шар; нижня будова — земляне полотно, мости, естакади, тунелі, труби і спеціальні споруди для пропуску води, підпірні стіни, укріплювальні і захисні споруди. Ширина широкої колії в Україні 1520 мм (за кордоном найчастіше 1435 мм), вузької — переважно 600 і 900 мм.

При експлуатації З.к. виникають локальні просадки, перекоси, нерівності, які ліквідуються спеціальною операцією виправки З.к. Це одна з важких і трудомістких операцій по поточному підтриманню З.к. в робочому стані.

Виправка З.к. включає піднімання рейко-шпальної решітки на певну висоту, баластування та підбивку баласту під шпали. На кар'єрах для виконання цих робіт застосовуються гідравлічні домкрати, здатні піднімати колію на висоту 200 мм, підіймально-розпушуючі пристрої (висота підйому колії — до 400 мм), шляхоремонтні, виправно-підбивні, шляхопересувні та ін. машини циклічної дії. [1] КОЛІЯ, ї, жін.

1. Наїжджене заглиблення від коліс на дорозі. Драбинястий віз.. раз у раз підскакував і немилосердно трусив, не попадаючи в колію (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 307); Щодалі доводилося все частіше звертати з колії, щоб дати дорогу машинам (Петро Панч, В дорозі, 1959, 109); * Образно. Думки її одразу біжать своїми коліями до лісу, де росте ще не зароблене дерево (Михайло Стельмах, I, 1962, 226).

2. Лінія з двох паралельно прокладених рейок, признач. для руху поїздів, трамваїв і т. ін. Вже коли трамвая з обох боків.. Хрещатик оживає (Володимир Сосюра, II, 1958, 315); Бійці деякий час мовчки поглядають на ешелони, що застигли на коліях (Олесь Гончар, II, 1959, 308); Вони [дівчата] котили по коліях вагонетку з стояками (Дмитро Ткач, Черг. завдання, 1951, 29).

3. перен. Узвичаєний, природний хід життя, звичайний перебіг справ. Сталася в Стебнях новина.., що на много літ вифвала село та й багато других сіл зі звичайної життєвої колії (Гнат Хоткевич, II, 1966, 95); Люди стали на мирну колію, вже Радянська влада пустила глибоке коріння в народ (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 59). ♦ Вибивати (вибити, викидати, викинути, виривати, вирвати) з [своєї, тієї, звичайної і т. ін.] колії — порушувати узвичаєний хід життя, перебіг справ, ставити в незвичайні умови. Практикував [Герман] у торгівлі крамщиною [крамом], поки несподівана пригода не вирвала його з тої колії (Іван Франко, VIII, 1952, 382); Війна всіх вибила з колії (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 12); Вибиватися (вибитися) з колії див. вибиватися; Входити (увійти) в [свою, звичайну і т. ін.] колію; Ставати (стати) на колію яку, чию — повертатися до звичайного нормального стану, ходу життя, перебігу справ. Досі вже всі прелімінарії з'їзду скінчились і життя увійшло в свою колію (Леся Українка, V, 1956, 193); Все, здавалося, увійшло в звичайну колію, так ніби нічого й не сталося (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 76); Згодом, може, і Сагайдака десь заберуть з Тернової, появиться нове начальство, і Перегуда знову стане на свою колію (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 248).

4. діал. Поїзд. Я так зажурилася, що не чула, коли й колія надійшла (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 23). [2]

Ілюстрації