Колошкати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Коло́шкати, -каю, -єш, гл. Тревожить, вспугивать. За те (б’ють), сказав один Рябкові з наймитів, щоб не колошкав ти вночі своїх панів. О. 1861. III. Гул.-Арт. 82. Я гнав овець до старости, а вони два перебігли та й давай мені колошкати овець: кишкають на вівці, одбивають од мене Я кричу: не полохайте, а вони колошкають. Павлогр. у.
