Колосок

Колосо́к, -ска́, м. Ум. отъ ко́лос. В того доля ходить полем, колоски збирає. Шевч. 2) Родъ орнаментики въ видѣ колоса. Шух. І. 303.

Сучасні словники

Ко́лос, або колосо́к — суцвіття, схоже на китицю, але з сидячими квітками[1]. Для цього типу суцвіття характерна подовжена головна вісь, на якій розташовані сидячі одиничні квітки або колоски з декількох квіток. У першому випадку суцвіття називається простим колосом (подорожник, орхідеї, осока) в другому — складним колосом (більшість злаків, зокрема пшениця, жито, ячмінь). Як збірний іменник вживається коло́сся, для позначення окремого колоса — колоси́на.

Розрізняють простий колос, у якого на видовженій головній осі розміщені сидячі квітки без квітконіжок (наприклад, у подорожника, багатьох зозулинцевих), та складний колос, у якого на головній осі — прості колоски (наприклад, у пшениці, ячменю)[2]. У мистецтві Геральдика. Емблематика Колос, колоски або снопи колосся використовуються як гербові фігури у геральдиці. Вони символізують землеробство, працьовитість, хазяйновитість, миролюбність, а інколи — провінційність, покірність, вайлуватість.

Колос широко представлений у радянській емблематиці. Бувши символом селянства, він прикрашав герби колишніх соціалістичних країн, колишніх союзних республік СРСР та їхніх регіонів.

Ілюстрації